Освіта за кордоном – старовинна традиція

середньовічний університет

Подорожувати в пошуках знань аж ніяк не данина сучасного часу, коли дуже популярно здобувати освіту за кордоном, особливо в США та Англії, країнах знаменитих своїми кращими університетами світового масштабу. Насправді ця традиція сягає своїм корінням ще в європейське середньовіччя, коли з появою перших університетів серед студентів і навіть викладачів було прийнято подорожувати з одного середньовічного університету в інший.

Студенти середньовіччя подорожували по університетам не тільки в пошуках кращих знань і заради обміну досвідом (хоча, зрозуміло, і для цього теж) але часом і по вимушеній необхідності. Справа в тому, що в ті далекі часи нерідко відбувалися конфлікти між місцевими жителями та приїжджими студентами, часом, коли подібні конфлікти доходили до свого апогею, частина студентів разом з викладачами покидала місто і університет. До слова саме так був заснований знаменитий Кембриджський університет в Англії – в 1209 році частина студентів і викладачів більш старшого Оксфордського університету була змушена покинути Оксфорд, саме через конфлікт з місцевими жителями. Вигнанці не розгубилися і заснували свій Кембриджський університет, який склав гідну конкуренцію своєму Оксфордському «батьку».

Часом причиною «освітньої міграції» могли бути політичні та релігійні гоніння, наприклад знаменитий вчений середньовіччя Джордано Бруно, будучи італійцем у свій час викладав в університетах Англії, де заодно рятувався від переслідувань католицької інквізиції. Правда, в кінці кінців, посварившись з викладачами Оксфорда, він повернувся на материк, де був схоплений інквізиторами і відданий вогню за свої «єретичні погляди».

Вільному переміщенню студентів сприяли, як більш вільні звичаї в університетах середньовіччя, так і повсюдне поширення латини в академічних колах. Латинь в той час займала таке ж місце, як англійська мова займає в наш час, викладання в середньовічних університетах Європи велося виключно на латині, студент-італієць міг добре розуміти свого колегу студента-француза або студента-англійця, один з одним вони спілкувалися на латині, справжній міжнародній мові того часу.

Велике значення освіті за кордоном в Російській імперії надавалося за одіозного царя Петра I. Бачачи відсталість Московського царства від інших країн Європи (особливо в культурному і науковому плані) цар посилав здібних нащадків бояр і дворян осягати науку в тих самих знаменитих європейських університетах.

Втім, традиція відправляти своїх дітей осягати науку за кордоном залишилася актуальною і в наш час, правда якщо за часів Петра I обов’язковою умовою було їх повернення і робота на благо своєї країни, то в наш час ця умова вже не є настільки обов’язковою.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *