Наукова спадщина Ірану

Іранські вчені

Якщо сьогодні людина живе довше і все глибше пізнає таємниці природи, яка її оточує, то цим частково вона зобов’язана працям вчених середньовічного Ірану. Щедрість їх вкладу в науку воістину дивовижна, і деякі автори намагалися знайти пояснення цьому явищу навіть в расових особливостях.

Правильніше, однак, шукати, ключ до загадки в природних умовах Ірану, в його кліматі і географічному положенні. Клімат країни – спекотний влітку і суворий взимку – спонукав до діяльності синів Ірану та гартував їх волю. А географічне положення країни – на високогірному плато, що пов’язує Індію, Центральну Азію, Близький Схід і Європу, – приводило до того, що їй неодноразово доводилося зазнавати різні вторгнення: греків і арабів – із заходу, сельджуків і монголів – зі сходу; але завдяки цим вторгненням іранці мимоволі вступали в живий контакт з різними традиціями. Таким контактам сприяли і періоди експансії самого Ірану, коли армії персів здійснювали походи на схід і на захід. Все це зіграло свою роль у виникненні своєрідного іранського національного характеру, в якому злилися воєдино гуманізм, споглядальність і практичність.

Коли завоювання Олександра Македонського долучили Іранське нагір’я до елліністичного світу, мистецтво лікування було вже давно відомо в Ірані. Переказ пов’язує зародження цього мистецтва з ім’ям Джамшида, легендарного героя і четвертого царя Ірану.

Значно пізніше великий іранський історик медицини Ібн аби-Усайбіа висловив переконання, що настільки благородна наука, як медицина, могла виникнути, подібно Корану, лише в результаті божественного одкровення. Таке уявлення про походження медицини ставило іранського лікаря, зазвичай чоловіка шляхетного роду, на більш високий щабель в суспільній ієрархії, ніж той, який займали його побратими в греко-римському світі. У той же час Іран завжди виявляв готовність сприйняти ідеї і досвід інших народів, і його прославлені царі Кір і Дарій чимало пишалися тим, що в числі їх придворних були і цілителі з Єгипту, зокрема фахівці з очних хвороб, настільки поширених на посушливому і курному сході.

Той же дух терпимості сприяв появі в Ірані в епоху Сасанідів ряду різних медичних шкіл. В цей період, що охоплює близько трьох століть (від навернення Костянтина до піднесення ісламу), переслідування у Візантії змушували втікати на Схід єретиків і язичників; так в Ірані з’явилися спочатку несторіанські вчені-медики з Сирії, а потім останні грецькі неоплатоніки. Всі вони зустріли привітний прийом в містах південно-західної частини країни.

В Гундешапурі, неподалік від сучасного Ахвазу, існував свого роду міжнародний університет, де широко велися наукові дослідження. Найвищого розквіту він досяг в VI столітті, в період правління Нушірвана, відомого на Заході під ім’ям Хосрова Великого. Заняття в медичній школі університету велися переважно сирійською мовою, але говорили в ній також арабською, грецькою та перською мовами. Вчені університету не тільки багато перекладали грецьких та індійських авторів, а й створили ряд оригінальних робіт. Однією з таких робіт, створених в епоху Сасанідів, була тридцятитомна енциклопедія, що містила опис всіх відомих на той час отрут і їх властивостей.

Арабські завойовники VII століття пощадили Гундешапур, але навала арабів справила значний вплив на перську мову, подібно до того, як навала норманів на чолі з Вільгельмом Завойовником вплинула на англосаксонську. На багато століть арабська мова стала мовою спілкування всіх освічених мусульман. І все ж іслам не придушив творчий геній Ірану, а, навпаки, багато в чому розширив поле його діяльності. Особливого розквіту іранська наука досягла після того, як Аббасіди перенесли столицю халіфату з Дамаска в Багдад, розташований всього лише в одному дні шляху від передгір’їв Ірану.

Багдад був заснований Мансуром, войовничим халіфом, який до того ж страждав від нетравлення шлунку. Зцілений головним лікарем Гундешапура (той був викликаний до правителя, коли придворні лікарі визнали своє безсилля), халіф став залучати іранських вчених у свою столицю, і за його наступників потік переселенців продовжував рости.

Правління Аббасидів тривало від VIII століття до їх остаточного повалення монголами в 1258 році. Аббасіди не тільки брали собі в дружини іранських жінок, а й сприяли виникненню нової культурної співдружності, в якій арабам була відведена головна роль в науках, пов’язаних з мовою (теологія, поезія, право), а іноземцям, в першу чергу персам, – в тих галузях, які ми визначили б як фізичні або прикладні науки, а араби називали «чужоземними».

Правнук Мансура, Мамун (мати і дружина якого були іранками), заснував «Дар-а-Хікма» -«Будинок мудрості», порівнянний за своїм культурним значенням лише з олександрійським «Мусейоном», створеним Птолемеями за тисячу років до того. Багато праць олександрійських вчених були перекладені на арабську мову, часто з сирійської, для «Будинку мудрості» Мамуна.

Найбільш відомим главою цієї одної з перших наукових установ був Хунаіна ібн-Ісхак, уродженець міста Хіра в Іраку. Хунаіна із захопленням вивчав праці пергамського лікаря Галена. Він не заспокоювався доти, поки не отримував найбільш достовірний текст, навіть якщо це було пов’язано з виснажливими подорожами по Середньому Сходу. Інші вчені перекладали геометрію Евкліда, «Альмагест» Птолемея, а також праці Архімеда, найбільшого вченого стародавнього світу. Лише наприкінці XII століття, через триста років після смерті Хунаіна, ці праці були повернуті Європі завдяки зусиллям таких людей, як Жерар із Кремоні.

Але іранські медики внесли і власний вклад як в діагностику хвороб (зокрема, коклюшу), так і в їх лікування. Прямим попередником сучасної лікарні був мусульманський «марізстан», який хрестоносці бачили в Палестині, а мандрівники – в Єгипті. Його батьківщина – Іран.

Найбільшим клініцистом середньовіччя був Разі, який народився неподалік від сучасного Тегерана в 865 році. Він жив за сім століть до того, як вперше була висловлена думка про існування бактерій, але інтуїтивно Разі зумів осягнути значення гігієни. Коли йому доручили вибрати місце для лікарні в Багдаді, він розвісив шматки свіжого м’яса в різних місцях за міськими стінами. Там, де м’ясо довше зберегло свіжість, він і запропонував будувати «марізстан» – лікарню.

Плідний автор, Разі половину з двохсот своїх робіт присвятив медицині. Його опис віспи, в якому він чітко виділив її серед інших висипних захворювань, дозволив лікарям наступних поколінь розпізнавати цю смертельну хворобу і пророкувати її перебіг. Разі говорив, що для успіху лікування потрібно гарне харчування, турботливий догляд, чистота і зручність приміщення. Мало що можемо додати до цього і ми.

Найціннішою спадщиною, залишеною нам Разі, є його монументальна енциклопедія. У ній він виклав результати своїх обширних клінічних спостережень, які принесли йому почесне звання «великодосвідченого», він же узагальнив знання грецьких, сирійських, арабських, індійських та іранських лікарів.

Настільки ж багатостороннім медиком був уродженець Бухари Ібн-Сина (980-1037), відомий в Європі під ім’ям Авіценни, слава якого переступила межі мусульманського світу і пережила століття. Його «Медичний канон», енциклопедія в мільйон слів, був основним навчальним посібником в європейських університетах з часу його перекладу на латину в XII столітті і до революції в медицині в XVII столітті: це рекорд довголіття наукової праці в медицині, який поступається тільки довголіттю праць Галена.

Разі та Ібн-Сіну, незважаючи на те що вони жили в різний час, відзначала спільна риса – багатосторонність наукових інтересів. Близько ста робіт Разі, не пов’язані з медициною, присвячені алхімії, теології та астрономії; немедичні писання Ібн-Сіни представляють собою філософські праці, в яких синтезуються погляди Аристотеля, неоплатоніків і ісламських теологів, роботи з астрономії та математики. Цікавим нововведенням було те, що Ібн-Сіна писав деякі свої книги перською мовою.

Далі буде.

Автор: Десмонд Стюард.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще благодаря изыскам средневековых иранских ученых мы обязаны, в том числе и многими современными техническими новинками: компьютерами и компьютерными технологиями (именно иранские математики еще в средние века заложили основы современной информатики), разными гаджетами, там MP3-плеэрами (как, скажем, вот такой) и еще много чем другим.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *