На руїнах Херсонеса. Продовження.
Херсонська фема була організована, і першим стратегом її був призначений сам Петрона, У свої володіння Петрона відправлявся з великими повноваженнями і звучними титулами: протосіафарій (генерал), стратег, логофет (щось подібне до міністра фінансів). Про ці титули нам відомо не тільки з трактату «Про управління державою», а й по знайдені в Херсонесі друки самого Петронія. Ця підвісна свинцева печатка скріплювала колись документ, від якого нічого не залишилося! Але від політичної діяльності Петронія залишилась організована за його порадою Херсонська фема та інститут стратегів, то є та міра, за допомогою якої Візантія могла вберегти свій дальній форпост від ворожих вторгнень і впливів.
Яких же ворогів боялися візантійці? Перед самою подорожжю Петронія в Херсонес, на початку 30-х років IX століття, новгородська рать князя Бравліна пройшла через Крим, розгромивши міста «від Корсуня і до Корча» (від Херсона до Керчі). У Візантії зрозуміли, що у північних кордонів імперії з’явилась нова сила. Вона представляла явну небезпеку для престижу Константинополя, а Херсонес був важливим форпостом у системі візантійської оборони. Тому туди надсилається Петрона, що побудував хозарам фортецю Саркел (Ця фортеця в руських літописах називалася Білою Вежею. Вона була зруйнована в 965 році знаменитим і войовничим київським князем Святославом, батьком Володимира Великого.) В даний час руїни її повністю досліджені археологічною експедицією на чолі з професором М. І. Артамоновим. Дослідник звернув увагу, що будівельна техніка фортечних споруд Саркела не відповідає прийомам будівельного мистецтва і техніки візантійської архітектури, і заключив, що Петрона був лише порадником у хозар, але основними будівельниками були самі хазари,
Йому, таємному візантійському агенту, який знайомиться з політичною ситуацією попутно з офіційною місією архітектора, немає чого було відкривати секрет монументального будівництва сьогоднішнім союзникам імперії, але, можливо, завтрашнім її ворогам. Тому в руїнах Саркела нема чого шукати відмінних ознак візантійського будівельного мистецтва, традиції якого сягають античності.
Інша справа – Херсонес. Там Петрона відчував себе господарем. Не тільки місто, а й вся округа підпорядковувалися йому, візантійському вельможі. Безсумнівно, Петрона повинен був подбати і про гідну його титулу резиденцію. Не забудемо, що Петрона був ще й архітектором. Тут, у грецькому місті, Петрона відчував себе вдома, і будинок свій він постарався зробити якомога солідніше і надійніше, Він не шкодував ні енергії, ні коштів, ні сил будівельних робітників – рабів (рабство у Візантії зберігалось дуже довго).
У свиті, що супроводжувала Петронія з Константинополя, були і досвідчені майстри-будівельники, і різьбярі по каменю і кістці, і фахівці з мозаїки. Імператор Феофіл не скупився на щедре спорядження своєму наміснику і родичу (Петрона був братом дружини Феофіла – Феодори). Багато кораблів з продовольством було послано на утримання свити, багато злитків золота і срібла, золотих монет привіз з собою Петрона. Величезної фізичної праці і матеріальних витрат вимагало його будівництво, але Петрона Каматір міг не соромитись в засобах, на початку 40-х років IX століття Петрона виїхав з Херсонеса. Збудований ним архітектурний комплекс продовжував служити резиденцією візантійських стратегів, і водопровід з керамічних труб справно поповнював обширний резервуар міського водосховища.
Але через півтораста років над містом вибухнула гроза, яку передбачав візантійський дипломат, – біля стін міста встали руси. Тільки тепер це були не випадкові новгородські дружинники, а організоване військо на чолі з київським князем Володимиром, руси прагнули приборкати зарозумілих візантійських політиків, які не бажали рахуватися з новою силою на світовій арені – Київською державою. Володимиру треба було взяти Херсонес, щоб продиктувати свої умови миру візантійському імператорові.
Знаменитий руський літопис «Повість временних літ» докладно описує, як, розташувавшись табором, руське військо обклало місто, але фортечні стіни з вежами виявились надійним захистом і витримали натиск. Тоді князь наказав «сипати присплять», тобто земляний насип, по якому можна було б піднятись на стіни, але городяни, влаштувавши підкоп, вночі переносили землю всередину міста. Невідомо, скільки часу тривала б облога, якби не стріла, пущена зі стін міста до табору русів. У донесенні, написаному на стрілі, говорилось про водопровід, який здалеку подає воду в місто, вказувалося місце розташування водопроводу – на схід від табору Володимира – і пропонувалось його перекопати. Володимир прислухався до поради.
Можна уявити захоплення обложників, стомлених не менше обложених, коли була знайдена лінія водопроводу, того самого, який наповнював водосховище. Воїни зруйнували водогін, і місто залишилося без прісної води. Після цього Херсонес більше не міг витримувати облогу. Взявши місто, Володимир не спалив його, а розташувався в ньому зі своєю свитою і дружиною, чекаючи відповіді з Константинополя. Цілком можливо, що резиденцією Володимира був старий замок Петронія.
Звичайно, якоюсь мірою замок постраждав від облоги. Старий водогін не діяв після «перекопання» і був перетворений у водостік, в який по вертикальним кам’яним і керамічним трубам стікала вода з покрівлі. З часом замість цього водопроводу був влаштований інший, іншого виду, а самий замок на початку XI століття піддався перебудові. Велика частина його була перетворена на комфортабельні терми (лазні) з ваннами, величезним басейном, з мармуровими підлогами, під якими було влаштовано спеціальне опалення – гіпокауст. З топки головного каналу гаряче повітря йшло по бічних дрібних каналах і зігрівало товщу підлоги.
Новий архітектурний ансамбль з термами і водосховищем стояв довго, близько 200 років, і загинув наприкінці ХІІІ століття від страшної пожежі під час татарського погрому (1299 р.). Після цього місто було не в силах відновити таку капітальну споруда. Камінь з зруйнованої будівлі пішов на інші добудови, басейн був засипаний, і на залишках монументальних стін виникли жалюгідні споруди, що проіснували до кінця XIV століття.
Розкопки, проведені Історичним музеєм, дозволили визначити час будівництва і послідовність архітектурних періодів. Вже й тепер можна сказати, що цей комплекс – найкращий і найбільш збережений архітектурний пам’ятник середньовічного Херсонеса, Для його повного дослідження знадобиться ще чимало часу, енергії та коштів.
Автор: Н. Пятишева.