Майя: в тісноті чи ні?

цивилизация майя

І сьогодні на Землі є чимало держав, в тому числі і великих, в яких перепис населення ще ніколи не проводився. Ось і доводиться робити прикидки, засновані, наприклад, на кількості споживаної людьми солі. Це сьогодні. Що ж тоді говорити про чисельність народів давнини, таких, наприклад, як майя. Тут історикам і археологам можна тільки гадати. Втім, і тут є способи більш-менш об’єктивної оцінки. Скажімо, якщо відома зайнята народом територія, то можна судити і про те, скільки людей могло прогодуватися з неї при певному рівні господарювання.

Майя, як це довели численні свідоцтва, застосовували підсічне землеробство з випалюванням рослинності. Ні іригації, ні меліорації, ні добрив вони, мабуть, не застосовували. Значить, роблять висновок фахівці, на квадратному кілометрі могли знаходити собі їжу від сили 85 осіб.

Але в тому-то і справа, що цифра ця не безперечна. Її не хочуть визнати ті з археологів, які вважають за краще інший підхід. Вони грунтуються на числі жител, знайдених при розкопках на півострові Юкатан, в самому серці держави майя. Судячи з місткості будинків, тут в період розквіту – між двохсотим і тисячним роками нашої ери – жило до семисот чоловік на квадратному кілометрі. Різниця в цифрах – більш ніж у вісім разів. Саме ця цифра вкрай важлива. Адже щільність населення і його чисельність істотний фактор у вивченні доісторичного суспільства, його економічної основи, його культурної та соціальної структури.

А для істориків-американістів, які вивчають доколумбовий Новий Світ, це ще важливіше. Справа в тому, що тут є одна загадка: чомусь на тлі загального зростання і процвітання держава майя в VI столітті нашої ери раптово приходить в занепад. Не будуються вже ні храми, ні палаци, заростають дороги. І так – аж понад століття. А потім знову сплеск життя і активності. Новий розквіт триває до XIII століття, коли – знову ж з невідомих причин – жителі зникають з усіх центрів цивілізації майя.

Бути може, причина саме в перенаселеності? Не вміючи підвищити родючість полів, майя, просто кажучи, розбіглися. Як вважають за краще говорити фахівці, не знаючи, як підвищити інтенсивність господарства, вони вдалися до екстенсивних методів, покинувши виснажену землю. Правда, в містах жило не більше восьми – десяти відсотків майя: жерці, воїни, «адміністратори», якийсь обслуговуючий їх персонал. Але ж ясно, що варто розбігтися податному населенню, селянам, як вся «надбудова» залишається не при справах. Так знову все впирається в те саме запитання: 80 з невеликим або всі 700 чоловік жило на одному квадратному кілометрі?

Проблемою зайнявся доктор Б. Л. Тернер, науковий співробітник університету штату Оклахома. Він звернув увагу на нещодавно закінчені розкопки, які показали, що на Юкатані свого часу практикувалося террасне землеробство: в низинних районах поля підсипали грунтом, принесеним здалеку. Такий метод і сьогодні нерідко застосовують жителі Південно-Східної Азії, і застосовують досить успішно – врожаї рису від цього ростуть. Хоча кілометрове терасування поля кукурудзи, цієї цариці доколумбових полів, не могло прогодувати сім сотень, «фатальну» цифру 85 все ж можна було здати в архів. Тепер кількість людей, що знаходили їжу на тій же площі, визначається цифрою, що лежить між 320 і 640.

З іншого боку, ретельний аналіз «житлових умов» майя дозволив Б.Л. Тернеру зробити нові висновки про «метраж» і «санітарні норми». Сам розподіл помешкань на місцевості, нові дані про чисельність сім’ї та інші відомості показали, що в містах, як правило, жило менше ста п’ятдесяти чоловік на кілометр. Хіба що в межах великих культових центрів, навколо найважливіших храмів їх чисельність часом, можливо, зростала до п’ятисот чоловік на квадратний кілометр.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *