Масони в Росії

Масони

Росія здобула блискучу перемогу: Наполеон був розгромлений. Олександр I приймав парад в Парижі. Перед ним проходили переможені, колишні наполеонівські генерали. Раптово один з них, пильно поглянувши на Олександра, зробив ледь помітний знак. Цар здригнувся і щось сказав наближеному. Незнайомець був миттєво виділений. Імператор мав з ним приватну розмову, після чого той був відпущений на свободу і щедро нагороджений. Непосвяченим ця сцена здалася загадковою. Але ці двоє – російський цар і французький генерал – були пов’язані незримими узами: обидва належали до масонської організації…

Дивовижне і багато в чому таємниче донині масонство виникло в XVII столітті. Вважається, що на структуру організації вплинули середньовічні цехові системи, що об’єднували людей по ремеслу. Звідси й назва – «масони», «вільні каменярі». Сувора ієрархія і замкнутість середньовічних корпорацій, покликаних зберігати секрети майстерності, стала служити збереженню інших – духовних таємниць.

Самі масони історію своєї появи пов’язують з найдавнішими часами будівництва Єрусалимського храму царем Соломоном. Легенда свідчить, що головою будівництва був якийсь великий майстер Гірам. Для керівництва багатомовною масою робітників він придумав особливі знаки і слова. Вищим було «слово майстра». Щоб «заволодіти» їм, три учні Гірама вирішили вбити майстра, але Гірам не видав таємниці. Далі легенда свідчить, що зниклого майстра довго і безуспішно розшукували. І ось одного разу група вірних учнів, відпочиваючи біля скелі, почула нарікання проклинаючих себе вбивць. Таємниця зникнення майстра була відкрита. Злочинці покаялися і вказали місце, де заховали тіло Гірама. Його урочисто поховали. Свої обряди масони пояснюють спогадами про ці події.

Перші організації масонів виникли в Англії. Великим майстром став Крістофер Рен, будівельник собору святого Павла в Лондоні. У 1703 році вийшла «Книга Конституцій» Андерсона – основний закон масонів. В основу було покладено моральний принцип: «Каменяр зобов’язаний своїм покликанням коритися моральному закону: якщо він добре розуміє своє мистецтво, то він не буде ні дурним заперечувачем Бога, ні безбожним розпусником».

Масони

У XVIII столітті масонство проникає в Росію. Легенда свідчить, що нібито першим російським масоном став Петро I, якого взяв у ложу сам Крістофер Рен. За іншою версією, масоном був Франц Лефорт, а Петро – тільки його помічником. Перша достовірна згадка про масонів в Росії відноситься до 1747 року: це «справа» графа Миколи Головіна, який служив волонтером за кордоном. Втім, «справа» скінчилась благополучно: йому було «велено» виїхати до Москви і «бути скромнішим». Але до 1756 року масонство стає значним явищем в Росії. Донесення імператриці Єлизаветі зберегло склад таємного товариства в Петербурзі: Р. І. Воронцов, батько відомої пізніше княгині Дашкової, відомий поет А. Сумароков, князь Михайло Дашков, князь Михайло Шербатов (дід Петра Чаадаєва), автор викривальної книги «О повреждении нравов в России», офіцери кадетського корпусу, Преображенського і Семенівського полків.

Масонів у Росії, загалом-то, завжди підозрювали в вільнодумстві і руйнуванні устоїв. Громадська думка бачило в них «антихристових рабів», «скотоподібних, безбожних атеїстів», «відступників-розкольників», таємних прихильників Французької революції і «вольтер’янців» – «відступників від віри, єретиків і богохульників».

Так, поет Г. Р. Державін згадував, як в юності збирався вчитися за кордоном і шукав допомоги у мецената Шувалова. Однак тітка поета різко заперечила спілкуванню племінника з масоном. «Оскільки ти єдиний син моєї покійної сестри, то я не пущу тебе до поганого єретика», – категорично заявила вона. Пізніше поет у повній відповідності із загальним ставленням до масонів ставив у велику заслугу Катерині II:
Не ездишь ты в собрание к духам,
Не смотришь с трона на Восток.

Чутки про таємне товариство ходили самі фантастичні. Вважалося, що масони по-звірячому вбивають тих своїх членів, які відходять від них. Говорили, що начебто вони можуть знищувати навіть на відстані, спалюючи портрет неугодної людини. Ось викривальні «вірші»:

Проявились недавно на Руси франко-масоны.
И творят почти явно демонские законы
Многие тому примеры, говорят, бывали.
Которые от сия веры отстать пожелали,
Но из оных никого нет на свете.

До кінця XVIII століття центр російського масонства перемістився до Москви. На те були причини: з часів Петра сюди засилали незадоволених. Тут доживали вік політичні діячі, які відійшли від справ. Поет Батюшков навіть якось пожартував, що Москва нагадує йому Єлисейські поля, тут також прогулюються великі тіні.

У 1779 році в Москву приїхав Микола Новіков. Освічений, – повний енергії, він об’єднує навколо себе передові уми. За порадою поета Хераськова, куратора університету, Новіков знімає друкарню. У ній надрукували «Діяння Петра Великого», «Літопис про заколот» та інші книги. Зауважимо, до речі, що молодим авторам платили тут дорого, книгопродавцям поступалися книги дешево, а крім того, відправляли вчитися за кордон найбільш талановиту молодь. І при цьому Новікова сучасники іменували духовним батьком масонів. Сам він пізніше скаже, що в масонстві його приваблювала моральність, а також станова і релігійна терпимість.

Члени гуртка відкривають Педагогічну семінарію з метою готувати діячів для видання книг масонського гуртка. З тією ж метою була створена Перекладацька семінарія при університеті. Рамки масонства розсуваються широкою просвітницькою діяльністю.

Далі буде.

Автор: М. Лобіцина.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *