Кулі-бомбардири

повітряна куля

Винахід у 18-му столітті повітряної кулі налякав багатьох людей того часу. Ще б, чоловік вперше піднявся в повітря, наважившись змагатися з птахом. В 1731 році російського винахідника Крякунова після підйому його теплового аеростата хотіли спалити і він ледве врятувався втечею. Через 52 роки сумна доля спіткала першу водневу повітряну кулю паризького професора Шарля. Шар опустився неподалік від Парижа і був сприйнятий місцевими жителями як диявольська спокуса – оболонка випускала різкий запах сірки.

Ось як описує цей випадок один з істориків авіації: «Захоплені зненацька жителі були до такої міри перелякані видом чудовиська, яке звалилося, та ще й випускає сірчистий запах, що ні скільки не засумнівалися в його диявольському походження, і негайно ж побігли за місцевим кюре, просячи його прочитати заклинання, але кюре так і не наважився наблизитьсь до чудовиська. Нарешті знайшовся якийсь сміливець, який підійшов до кулі на кілька кроків і всадив у неї рушничний постріл. Пробита в багатьох місцях, куля остаточно втратила газ, тоді натовп з люттю накинувся на неї і, бажаючи помститися за заподіяний нею переляк прив’язав до хвоста коня, після чого від кулі залишилися одні шматочки».

Як відомо сірчаний запах в середньовічних християнських повір’ях міцно пов’язувався з пеклом і його господарем – дияволом. Ні кюре, ні його прихожани, зрозуміло, не знали що водень, яким була наповнена куля, містив домішки сполук сірки – вони то і обумовлювали диявольський запах.

повітряна куля

Через 20 років, в 1804 році російський академік Захаров, а слідом за ним французькі фізики Біо і Гей-Люсак, почали використовувати повітряні кулі для польотів з науковими цілями. І ось після того як розсіявся страх перед аеростатами вони раптово отримали активне бойове застосування. Це трапилося в 1849 році. Колись вільна республіка Венеція знаходилася в ту пору під австрійським пануванням, повстала проти своїх поневолювачів. Венеціанці хотіли повернути свободу, вони готові були її захищати зі зброєю в руках.

Розташована на островах Венеція виявилася недосяжною для важкої артилерії австрійців. Снаряди сплескували воду, не долітаючи до міста. Незважаючи на значно кількісну перевагу, австрійська армія нічого не могла зробити. Прагнучи будь-що розгромити Венецію, австрійці вирішили послати на місто повітряні паперові кулі з теплим повітрям, що несуть вантаж запалювальних і розривних бомб. Бомби підвішувалися на мотузці, яка через певний, заздалегідь розрахований час перепалювалась повільно тлілим шнуром.

Перше ж бомбардування закінчилось конфузом. Визначивши напрямок вітру біля землі, австрійці не врахували, що у верхній атмосфері потоки повітря можуть рухатися інакше. У результаті перша партія куль-бомбардирів, набравши висоту, повернула назад і вибухи ледь не вразили тих, хто все це затіяв. Вийшла відмінна історична ілюстрація знаменитого прислів’я «Не рий іншому яму – сам в неї і потрапиш».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers