Камінь в лісі. Частина друга.
До недавнього часу вважалося, що в нашій середній смузі не збереглося наскальних зображень, залишених після себе первісними художниками. Тому, мовляв, що не було тут «кам’яних полотен», як в Карелії або Сибіру, де вони могли висікати малюнки і знаки. Але пошуки С. Н. Ільїна свідчать про інше. На багатьох «слідовиках» висічені не тільки сліди людини, але різні знаки, про значення яких ми можемо тільки здогадуватися: кола, трикутники, прямокутники, якісь дивні і незрозумілі поглиблення. І серед них малюнки, що нагадують сліди тварин, – кінська підкова, ведмежа лапа, козяче копито і навіть слід пташиної ноги.
В одному старому краєзнавчому виданні, наприклад, згадувався так званий «Півнів камінь» в місті Угличі, на якому був висічений гігантський – довжиною в 30 сантиметрів – слід півня. На жаль, камінь був зруйнований, і слід цей не зберігся.
Але зате Сергію Миколайовичу пощастило знайти ще один «Півнів камінь» і теж поблизу Углича, недалеко від села Еросімово. Камінь великий. Його площа – близько 11 квадратних метрів. А зверху чітко видно «курячу лапу» довжиною в 40 сантиметрів. По всій імовірності, це різко збільшена лапа глухаря. Коли цей знак був висічений людьми? І що він позначав? І чому на ньому саме слід глухаря? Напевно, і тут перед нами один з культових каменів, яким тисячі років тому поклонялися наші предки – мисливці і скотарі. І, може бути, ці камені навіть древніші, ніж «слідовики», тому що поклоніння тваринам виникло раніше, ніж поклоніння людині.
Дивно, що пробні розкопки, початі біля деяких каменів, не виявили жодних слідів людських поселень. Немов камені лежали століттями в гіркій самотності і абсолютно не відвідувалися людьми. Це наче суперечить уявленню про них як про культові об’єкти.
Але не виключено, що «слідовики» могли показувати напрямок доріг, місця волоків та полювання. Або позначати межі володінь наших предків. Адже такі прикордонні камені досить часто згадуються в давніх документах : «Лежить межа … Усвячою рікою уверх до синього каменя… »У Столбовському договорі між Швецією і Росією (1617 рік) говориться: «Пішла межа … від Варачева каменя, який біля берега проти Наволоку, а на ньому грань – хрест у колі, та корони і річне число». Може бути, і сліди теж вибивалися для того, щоб якось розмежувати «сфери впливу», підтвердити власність того чи іншого роду на мисливські чи інші угіддя?
Цікаво, що під час розкопок у Південній Європі археологи нерідко знаходили уламки керамічного посуду із зображенням на дні судин ступні людини, взутої в сандалію. Спочатку цьому не знаходили пояснення. А потім виявили ще одну посудину зі ступнею, на якій чітко було виведено назву античної керамічної фабрики «УеШ » – щось на зразок фірмового знака. Та й у дореволюційній Росії подібні знаки власності мали велике поширення. Аж до колективізації в ходу були камені з межовими знаками.
І все ж таки поки ще рано робити висновки про справжнє призначення каменів і часу виникнення вибитих на них знаків. Історія залишила на оброслих мохом валунах сліди різних епох. Серед них, мабуть, є і петрогліфи неоліту і бронзи, і прикордонні знаки, і знаки власності феодального періоду, межові знаки XVI – XVII століть.
Чим викликана поява каменів зі знаками в різних куточках землі, коли і якими знаряддями вони вибивалися, ще належить з’ясувати вченим. Але вже зараз ясно, що їх вивчення може дати науці багато цікавих відомостей – і про розселення древніх племен, і про розташування стоянок, і про вірування наших далеких предків.
Автор: А. Попов.