Історія єврейського народу. Юдейські війни. Після Риму.

Юдейські війни

Зловживання римської адміністрації, образи релігійних почуттів народу привели до двох повстань, які через свій розмах називали «великими». Вони також називаються «іудейськими війнами».

Перше повстання спалахнуло в 66 році. Воно детально описано Йосипом Флавієм, одним з керівників повстання, який потім перейшов на бік римлян. В 70 році Єрусалим був взятий, Храм зруйновано. Від нього (точніше, його огорожі) залишилася лише Західна стіна. В 73 році впав останній оплот повстанців – гірська фортеця Масада.


фортеця Масада

Відвідування Масади, відкритої не так давно завдячуючи археологам, справляє на всіх хто там побував незабутнє враження. З фортеці відкривається марсіанський вид на саму безводну в світі Іудейську пустелю і Мертве море. Внизу видно контури римських таборів.

Тут простояли прославлені римські легіонери три роки. Нещадне сонце пекло лати, перетворюючи їх на знаряддя катування, вітер здавалося, назавжди забув про ці краї, мізки плавилися від спеки. День у день бачити одне і теж: камені, на яких не ростуть навіть колючки, сонце на завжди безхмарному небі, гліцеринові води моря в яких не можна навіть втопиться … Як вони ненавиділи тих, що нагорі, де була тінь, і зелень, і вода! Але потім настав їхній час…

Минуло трохи більше півстоліття, як спалахнуло нове Велике повстання, Друга Іудейська війна. Її причиною стала нова хвиля релігійних переслідувань і бажання імператора Адріана побудувати на місці Єрусалиму язичницьке місто Елія Капітоліна. Що він згодом і здійснив. Повстання очолив Бар-Кохба, який завдав римським військам ряд нищівних поразок. Багато хто бачив у ньому Месію – визволителя Ізраїлю. Однак, врешті-решт Бар-Кохба був убитий, а повстання придушено.

Роздратований Адріан, щоб стерти навіть географічну пам’ять про євреїв, наказав перейменувати Юдею в Палестину в честь племені филистимлян – одного з народів цієї країни, з якими боролися в минулі часи євреї і який давно вже канув в історію. Назва «Палестина» прищепилася – єдине починання Адріана, яке виявилося історично життєздатним. Так тепер називає цю країну весь світ, євреї ж по колишньому називають її Ерец Ісраель – Країна Ізраїлю.

Наслідком двох цих повстань стало вигнання євреїв з Юдеї. Правда, вони продовжували жити в Галілеї. На якийсь час вона перетворилася на духовний центр єврейського народу. Тут створювався Єрусалимський Талмуд (звід коментарів до Тори – перших п’яти книг Біблії). Проте населення країни різко скоротилося, безліч євреїв загинуло, країна почала приходити в запустіння, і євреї стали покидати її. Втім, їх все ж таки залишилося достатньо, щоб в 614 році прийняти найактивнішу військову участь в боротьбі проти спадкоємиці Риму – Візантійської імперії – на боці персів. Це була реакція на те пригнічення, якому вони піддавалися в християнській Візантії.

У 638 році до Країни Ізраїлю увійшла арабська кіннота: світ ісламу змінював світ християнства. Іслам точно так само, як і християнство, є «дочірнею» релігією іудаїзму. У Корані – головній книзі ісламу – зафіксовано подвійне ставлення до євреїв: як до носіїв Божественного одкровення і як до людей, що відкинули звістку найбільшого (в ісламі) пророка – Мухаммада (Магомета). Ця подвійність зі зміною акцентів в різні часи і в різних країнах властива ісламу в цілому.

Один з полюсів цього відношення – середньовічна Іспанія, в якій єврейська культура досягла небаченого розквіту, а самі євреї були шанованою і бажаною релігійно-соціальною групою. Інший полюс – нинішні екстремістські ісламські організації, в яких шанують вбивство єврея чи не вищою релігійною чеснотою.

Сьогодні арабське населення Країни Ізраїлю в релігійному відношенні змішане: мусульмани і християни, однак мусульмани переважають і потроху витісняють християн. Навіть Бет-Лехем (Віфлеєм) стає все більш мусульманським.

З арабських міст тільки Нацерет (Назарет) на півночі Ізраїлю все ще продовжує зберігати свій переважно християнський характер.

Араби побудували на місці Храму дві свої знамениті мечеті: Куббат ас-Сахра (Купол над скелею), чий золотий (Наскальний) купол став одним із символів Єрусалиму, і Ал-Акса. Ці мечеті з’явилися для мусульманського світу зримим знаком духовної спадкоємності – вони як би взяли у євреїв естафету. У християнські часи на цьому місці був смітник, це символічно говорить про те, що Бог відвернувся від євреїв.

Мусульманське панування в Країні Ізраїлю майже на два століття (1099 – 1291гг.) Було перервано хрестоносцями, потім відновлено і тривало до кінця першої світової війни, але до цього часу воно було вже не арабським, а турецьким. Турок змінили переможці-англійці, яким мандат на цю територію було вручено Лігою націй.

У 1948 році ООН прийняла резолюцію про створення тут двох держав: єврейської та арабської. Євреї зуміли скористатися цим правом, палестинські араби – ні. В результаті війни оголошеної арабським світом проголошеній єврейській державі, територія арабської палестинської держави, яка існувала тільки в теорії була поділена між Єгиптом і Трансйорданією, яка стала з тих пір називатися Йорданією (оскільки в її межах виявився не тільки східний, а й західний берег річки). Частина території дісталася Ізраїлю. У наступних арабо-ізраїльських війнах Ізраїль витіснив з цієї землі і Єгипет, і Йорданію. В рамках сьогоднішнього мирного врегулювання тут була створена Палестинська автономія.

P. S. Старинные летописи рассказывают: После разрушения Иерусалима римлянами евреи были вынуждены расселиться по миру, самым разным его уголкам, но были и такие места, которые особенно притягивали к себе еврейский народ, словно каким-то невидимым магнитом. Среди них и наша украинская Одеса, которую просто нельзя представить без евреев на Дерибасовской. В последние времена славный город Одеса также превратился и в культурно-туристический центр, а современные одесские евреи промышляют тем, что сдают свои квартиры в Одессе на www.odes.com.ua. А что может этим летом и вправду стоит поехать в Одесу, спросить у местных старожилов, как пройти до Дерибасовской?

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *