Готи, сармати і черняхівська культура

готи

Як відображена поява готів у Причорномор’ї археологічно? Про окремі вельбаркські пам’ятники і сліди руйнувань в скіфських укріплених поселеннях вже згадувалося. Виявилися зруйнованими в середині IІІ століття і майже всі грецькі міста Північного Причорномор’я, більшість яких взагалі перестало існувати. На руїнах деяких (в Тирі, Танаїсі, можливо, в Ольвії ) життя в якійсь мірі відновлюється, але це ніяк не порівняти з колишніми масштабами. Греків, мабуть, тут вже не залишилося або залишилося дуже мало.

Найбільш виразно сліди розгрому в середині III століття зафіксовані розкопками Танаїса, греко-варварського міста в гирлі Дону. У підвалах повалених будинків, під завалами уламків, розкриті склади амфор з вином і маслом, які купці – танаіти так і не встигли реалізувати. У цих же шарах знайдені і металеві частини щитів (умбоном) явно західноєвропейського походження, швидше за все зброя нападників. Яке населення, крім скіфів і греків, застали готи в Причорномор’ї? Основну масу, починаючи з середини I століття, складали, очевидно, різні племена кочівників – сарматів. Їх поховання під земляними курганами досить рясно представлені і в степовій, і в лісостеповій зонах України і Молдови. У середині І століття у своєму русі на захід сармати досягли і угорської степу – пушти. На північно-західних кордонах свого розселення – в Угорщині і в Верхньому Подністров’ї – вони вже мали можливість зіткнутися з германцями, і деякі цікаві сліди таких контактів залишилися.

На Нижньому Дону розкопаний ряд найбагатших поховань сарматської знаті. Розкішні золоті речі з бірюзою, срібні судини римського чи передньоазіатського виробництва. Але в двох таких курганах – в Садовому і Височині – раптом виявлені зовсім непоказні залізні предмети – умбонові щити. Один з них був навіть чомусь захований в схованці разом з найціннішими судинами. Щити ці явно німецькі, в Європі таких багато, а от самі сармати ними практично не користувалися, бо для вершника такий щит незручний, заважає керувати конем, орудувати списом і луком.

Що ж змусило сарматських аристократів цінувати шити і забрати з собою в могилу ? Або вони були дорогі як пам’ять? Про перемогу над яким-небудь видатним німецьким героєм або про друга-побратима, з яким обмінялися зброєю в спільному поході або на бенкеті при переговорах? Сказати важко. Але факт залишається фактом. Сармато-німецькі контакти існували.

З іншого боку, в I-III століттях німецькі воїни на своїх бойових списах часто інкрустували сріблом якісь написи – заклинання рунічних письмо або магічні знаки-символи. Останні дивно нагадують ті, що поширені і в сарматському середовищі, так як зображувалися на різних предметах. Там це – тамги, знаки роду, знаки власності, а одночасно і обереги, магічні символи вдачі, багатства, процвітання, здоров’я. Знаки на списах дуже близькі сарматським, хоча, за одним винятком, не повторюють їх повністю. Запозичувалася, очевидно, лише ідея.

Дуже показові також знахідки прекрасних золотих гривень (шийних кілець), орнаментованих філігранню і зерню. З одного боку, техніка антична, з іншого в деталях збігається з прикрасами вельбаркської культури. Одна гривня знайдена близько Ольвії, пара – в Залівках на Середньому Дніпрі, в сарматському комплексі, ще одна – на острові Готланд, у скарбі, виявленому на укріпленому поселенні Хавур, разом з бронзовим римським імпортним посудом. На поселенні, між іншим, є кераміка, яка вказує на зв’язок з Чехією. Наступна знахідка – у Данії. Чи не правда, в світлі всього сказаного вище виходить досить виразна картина? Умбоном, списи, гривні – все це час між Беригом і Філімером. Філімер рухався не зовсім в незвідані райони.

Друга група мешканців, з якими він міг би зіткнутися на шляху, – залишки населення так званої зарубинецької культури, що займали в II-I століттях до нової ери Полісся і більшу частину Подніпров’я, приблизно від Гомеля до Канева. У середині I століття нової ери це населення пережило якесь потрясіння, швидше за все навалу сарматів. Ні поховань в могильниках, укріплені поселення були спалені, і в шарах пожеж знайдені сарматські стріли; відкриті поселення занедбані. Полісся запустіло. Залишки населення ховаються в низьких заболочених заплавах річок, де вершникові важко пробратися через бодяги, очерети і чагарники.

Більшість же біжить за межі колишнього ареалу розселення, головним чином на північний схід, в Подесіння, в брянські ліси. Селища цього постзарубінецкого населення відомі. Вони, як правило, невеликі, на кілька хатин – напівземлянок. Розсіяні по просторам лісостепу і південній кромки лісової зони від Подністров’я, де ця публіка змішується з прибуваючими сюди ж пшеворцями, і до Сіверського Дінця, на півночі – до Смоленщини. Це розсіяне і рідкісне населення навряд чи могло чинити серйозний опір готам Філімера. Сарматів так само, як ми знаємо, він розбив. І дійсно, сарматські пам’ятники III-IV століть в Україні майже невідомі.

У середині – другій половині III століття в Причорномор’ї і Подунав’ї складається надзвичайно своєрідна ситуація. Величезні простори приблизно від Клужа в Румунії до Курська, через всю Молдавію і Україну, зайняті численними пам’ятниками особливої археологічної культури – Черняхівської. Великі поселення з довгими наземними будинками і маленькими напівземлянками, великі бірітуальні могильники, в похованнях багато прекрасних речей – фібул, пряжок, кістяних гребенів, скляних кубків та іншого. Виробляється чудова кружальна кераміка. Що ж це за численне населення? Який народ?

З цього приводу велися і не затихли дотепер запеклі суперечки. Одні бачили тут племінний союз слов’ян – антів, вперше згаданих у письмових джерелах в кінці IV століття, інші – готів, точніше, створений ними союз різних племен.

Хто ж правий? Дослідники потрапляли тут в ситуацію, як у добре відомій східній притчі. «Якщо це плов, то де ж кішка, якщо це кішка, де ж плов?». Якщо це готи, то де ж слов’яни, якщо це слов’яни, то де готи? Яким чином виплутатися з виникаючих протиріч?

Автор: Марк Щукін.

P. S. Старовинні літописи розповідають: А ще було б цікаво дослідити різні сторони життя та побуту давніх готів та сарматів, ймовірно і наших далеких предків. Скажімо, які в них були весільні традиції. Чи пекли вони на свої весілля торти (як от весільний торт львів ціна на який буває вельми різною). Або якими були поховальні обряди? Яким богам вірили, які духовні цінності створили? Всі ці питання ще чекають свого дослідника.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers