Де був прикутий Прометей?

Прометей

Між казковою темрявою міфів і денним світлом історії рок позначив ранкові сутінки історичної легенди. (Ф. О. Зелінський).

На горі Мосхс, на Лемносі, з горна свого друга Гефеста викрав Прометей вогонь для людей. Він навчив людей мистецтвам, дав їм знання, навчив їх рахунку, читанню, письму. Він ознайомив їх з металами, навчив, як у надрах землі видобувати їх і обробляти. Прометей упокорив для смертних дикого бика і наклав на нього ярмо, щоб могли люди користуватися силою биків, обробляючи свої поля. Прометей запряг коня в колісницю і зробив його слухняним людині. Мудрий титан збудував перший корабель, оснастив його і розпустив на ньому лляне вітрило, щоб вітер ніс людину і корабель по безкрайому морю. Раніше люди не знали ліків, не вміли лікувати хвороби, але Прометей відкрив їм силу ліків. Він навчив їх всьому тому, що полегшує життя і робить його щасливіше і радісніше. Цим і прогнівив він Зевса, за це і покарав його громовержець. Так де ж був прикутий Прометей?

– Ну начебто десь на Кавказі.

Думається, що так може відповісти на питання більшість освічених людей. Для цього не обов’язково знати спеціальну літературу або навіть прочитати поеми Вольтера, І. В. Гете, Дж. Байрона, П. Я. Чаадаєва. Можна просто взяти енциклопедію і впевнитися. І питання вичерпано. Про що мова?

О, мова багато про що. У всякому разі, для тих, хто цікавиться історією, географією. Звичайно, скептик може заперечити: та це міф незапам’ятних часів, швидше за все ніякого Прометея взагалі не було. А якби й був, то довести це неможливо, та й не потрібно це нікому, який у всьому цьому сенс?

Добре, давайте поставимо питання обережніше: де давні греки поміщали ту скелю, до якої, за велінням розгніваного Зевса Гефест прикував Прометея? Пустельна дика місцевість на самому краю землі, в країні скіфів. Суворі скелі заходять за хмари своїми гострими вершинами… Далеко за скелями видніються снігові вершини Кавказьких гір, повиті легким серпанком. Ніколи ще не ступала тут нога людини. Сюди-то, на край землі, привели слуги Зевса окованого ланцюгами Прометея, щоб прикувати його незламними ланцюгами до вершини скелі.

Що ми все ж виразно дізнаємося від стародавніх про місце, де був прикутий герой? По-перше, це була ненаселена місцевість на краю тодішньої ойкумени, десь на Кавказі. По-друге, місцевість належала до земель скіфів («Скіфська пустеля»). Кавказ величезний. Скіфи (або кіммерійці – їх попередники) неодноразово проникали через хребет в Закавказзя і Закаспій, але на Кавказі не жили. Мешкали вони в північному, степовому Передкавказзі. Простори ці безбережні, але звернемо увагу на те, що в ряді джерел йдеться про приморську місцевість, а в деяких вказується навіть, що скеля розташовувалася над морем.

Втім, навіть якби не було прямих вказівок, треба було б обмежитися приморською смугою, бо греки і наприкінці І тисячоліття до нової ери оселялися тільки в певних місцях східного узбережжя Понта Евксинського (гостинного), а вже в II тисячолітті до нової ери, коли Понт для них був Авксінським (негостинним), вони тільки короткочасно висаджувалися на його берегах (пригоди Ясона в замку Еєта в Колхіді навряд чи тривали більше декількох тижнів або місяців). Але ми маємо і прямі вказівки на розташування місця покарання Прометея на березі.

Отже, скелю Прометея треба шукати на чорноморському березі, на кордоні Скіфії і Кавказу. Такий простір тільки один: на південь від Кубанської дельти, десь в районі нинішньої Анапи. Місцевість низинна, рівнинна, тільки південніше починаються гори. І там з’являються скелі.

Логіка наукового аналізу (та й цікавого сюжету) вимагає зупинитися і обговорити інші варіанти вирішення, а заодно пошукати підтвердження нашої ідеї.

Тема прикутого до скелі велетня, який рве свої ланцюги і стрясає землю, присутня в епосі багатьох народів Кавказу. Звичайно, з місцевими варіаціями і якоюсь конкретикою, в першу чергу географічною.

Зазвичай велетня поміщають на пануючу над округою гору. У кабардинців, черкесів і абхазців це Ельбрус, у грузин – Казбек, у вірмен, природно, Арарат. Є й місцеві вершини начебто гора Фішт на Західному Кавказі. Але всі ці перекази порівняно пізні, і в них дослідники бачать тільки дивергенції прадавнього міфу.

Місце дії міфу було фактично забуте вже задовго до початку нашої ери. Про це свідчить той факт, що за часів Олександра Македонського (IV століття до нової ери) греки переносили назву «Кавказ» на азіатські хребти. Такий багатознаючий і сумлінний географ, як Страбон (I століття до нової ери), будучи сам уродженцем причорноморської Малої Азії, не сумнівався в тому, що Прометей нудився на Кавказі, але про конкретний район уявлень не мав. Що вже говорити про римлян. Ось, наприклад, начальник римського флоту Арріан, об’їжджаючи в II столітті нової ери фортеці східного Понту, повідомляє на шляху з півдня до Діоскуріада (нині Сухумі): «Нам показували одну з вершин Кавказу – ім’я вершини Строве, – на якій, за міфологічними переказами, Прометей був повішений Гефестом за наказом Зевса».

Ясно, що вже на початку нашої ери завойовники (слідом за аборигенами) смутно собі уявляли дійсний стан місцевості, де розгорталися події. Безсумнівно, що Колхіда і навколишні її гори ніяк не могли служити сценічним майданчиком хоча б тому, що тут скелясті гори не підходять до берега. І нехай не вводить нас в оману в цьому сенсі фраза дочки колхідського царя Медеї: «Недалеко від нас над піщаним морським берегом нависла та скеля Кавказу, до якої за велінням Зевса Гефест прикував Прометея». Звичайно, Колхіда знаходиться «недалеко» порівняно з батьківщиною аргонавтів Арголіду, з Геракловимі стовпами (Гібралтар), та навіть і з Геллеспонтом (Мармурове море). Для нас важливіше тут те, що Медея знає не тільки про скелі Прометея, а й про її знаходження над піщаним морським берегом.

Чи звернули ви увагу на вказівку в міфі: «в Скіфській пустелі»? Багато років ця вказівка не несла для мене ніякого особливого сенсу.

На карті Страбона є дві Скіфії. Одна – Мала Скіфія – розташовується біля західного берега моря, на південь від Дунайської дельти, інша – власне Скіфія – в північному Криму і прилеглих з півночі степах. Ні ту, ні іншу вважати Скіфською пустелею не можна (та вони й не називаються так), тому що вони були населені скіфами, добре відомими грекам, поселення яких розташовувалися на самому березі поблизу. Не може розташовуватися Скіфська пустеля і північніше Істра (Дунаю) до Тіра (Дністра), бо там лежить «Пустеля гетів».

Але ось одного разу , перечитуючи ще і ще раз Страбона по зовсім іншого приводу, я натрапив у нього як би заново теж на «Скіфську пустелю».

У цьому уривку Страбон говорить про утворення наносів у самих гирл річок, наприклад, так звані «Груди в гирлі Істра, Скіфська пустеля і Сальмідес (де й інші бурхливі потоки сприяють утворенню наносів), піщане низьке гирло Фаста і топке узбережжя Колхіди, гирло Фермодонт, вся Феміскіра, Рівнина амазонок і велика частина Сідени» Тут і далі перераховуються ниці гирлові області чорноморських річок. Скіфська пустеля тут логічно постає в перерахуванні гирлових областей. У Малій Скіфії, на заході Понта, річок взагалі немає, в Скіфії головне немає таких, які б вели до обміління гирла.

З іншого боку, з найбільших річок Чорномор’я, гирла яких добре знайомі були грекам і вже, звичайно, Страбону, в списку відсутня гирлова область Кубані (Антікіта древніх), відома своїм обмілінням за рахунок принесених рясних наносів. У той час Кубань впадала в лиман Чорного моря і повинна була потрапити в наведений перелік Страбона. Думається, вона і потрапила під нерозшифрованою назвою Скіфської пустелі.

Ось, однак, яке може виникнути здивування. Скіфи, як відомо, з’явилися на історичній арені в VIII-VII століттях до нової ери. Між тим дія міфу мала місце, принаймні, на тисячу років раніше, коли греки тільки почали знайомство з Понтом, країною золотого руна Колхідою, Тавридою (куди перенесли Іфігенію), Істром (Дунаєм), за яким відправили аргонавтів в зворотний шлях. Сюди, на край тодішньої землі, прибув в XIV -XII століттях до нової ери легендарний Геракл, щоб звільнити Прометея від пут. Тут Медея (XIII-X століття до нової ери) допомогла Ясону добути золоте руно.

Але причому тут скіфи? Мабуть, вся справа в тому, що скіфами древні називали інші кочові народи, в тому числі сарматів, савроматів. Згідно того ж Страбона, стародавні греки називали жителів знайомих їм північних країн одним ім’ям «скіфів», а Гомер (XII-VIII століття до нової ери) не міг не знати скіфів (під назвою «гіппемологів»). Думається, і назву «Скіфська пустеля» Страбон запозичив у набагато більш ранніх письменників. У його часи (I століття до нової ери) ця місцевість вже давно перестала бути пустельною. Есхіл в V столітті до нової ери, який користувався набагато більш ранніми джерелами (до Геродота), уявляв собі місце дії куди як конкретніше.

У Есхіла Гефест, Влада і Сила підводять Прометея до скелі в «пустельній гірській місцевості в далекій Скіфії».

Влада: Ось ми прийшли в далекий край землі, в безмовну пустелю диких скіфів.

Ось вона знову, «пустеля скіфів», і причому гірська. Завідомо в VI столітті до нової ери (і раніше).

У тому й полягав задум жорстокого Зевса, щоб Прометей ніс покарання у пустелі, далеко від тих, хто міг би, пам’ятаючи його благодіяння, допомогти страждальцю.

Далі буде.

Автор: Андрій Ніконов.