Бібліотека Івана Грозного

Іван Грозний

Питання про бібліотеку Івана Грозного, нібито замуровану 400 років тому в одному з кремлівських підземель, до сих пір привертає увагу вчених істориків, викликає гарячі суперечки. І це не дивно. Мова йде про цікаву і важливу проблему. Якими, власне, відомостями володіє історична наука?

В одному з сказань, що дійшли до нас про ченця Афонського монастиря Максима Грека розповідається, що у царя Івана Грозного існувало чудове зібрання рідкісних стародавніх рукописів – ціла бібліотека. Ця бібліотека, говориться в оповіді, дісталася цареві в спадок від діда – великого князя Івана III і його дружини Софії Палеолог, племінниці останнього візантійського імператора. Саме вона й привезла в Москву найбільш цінні рукописи з імператорської бібліотеки. Батько Івана Грозного, великий князь, запросив для складання каталогу цих книжкових скарбів Максима Грека.

Здобувши освіту в Парижі і у Флоренції, Максим Грек, так говориться в оповіді, ревно взявся за доручену працю. Між іншим, він став звіряти тексти деяких грецьких книг з їх перекладами на церковно-слов’янську мову, виявив у перекладах багато неточностей і взявся їх виправляти. Це викликало невдоволення московського митрополита Іосафа. Поважний служитель церкви обмовив Максима Грека. Той був вигнаний зі служби і зазнав переслідувань. В оповіді, однак, не згадується, чи встиг Максим Грек скласти каталог великокнязівської бібліотеки чи ні.

Збереглося ще одне свідчення: в Лівонській хроніці, складеній в XVI столітті, говориться, що бібліотеку Івана Грозного нібито бачив якийсь німецький пастор Йоганн Веттерман і що зберігалася бібліотека в двох склепінчастих підземеллях під Кремлем. Інших відомостей про книжкові скарби російського царя в документах XVI століття не виявлено.

У 19-му столітті загадковою бібліотекою зацікавилися два німецьких вчених. Один з них навіть приїхав в Москву. Але ніяких слідів бібліотеки Івана Грозного в московських архівах йому виявити не вдалося. Тоді він спробував шукати її під землею. За допомогою залізного зонда вчений обстежив територію Кремля, але безрезультатно. Невдача цих пошуків, однак, не засмутила його. Виїжджаючи з Москви, дослідник писав: «Наука привітає Росію, якщо їй вдасться відшукати свій загублений скарб. Але вона з вдячністю поставиться навіть до негативного результату пошуків, тому що тільки тоді питання про долю прихованих рукописів буде остаточно вирішене».

Бібліотека Івана Грозного

Російські вчені краще іноземців знали історію і склад московських книгосховищ. Але щодо долі бібліотеки Івана Грозного у них були різні точки зору. Деякі вважали, що ця бібліотека згоріла під час одної з кремлівських пожеж. Інші ж дотримувалися тієї думки, що її залишки надійшли в книгосховища московського патріарха і розчинилися там. Ряд дослідників вважали, що бібліотека вціліла і шукати її треба в Кремлі.

І ось в кінці 19-го століття один скромний сенатський чиновник повідомив великому знавцеві кремлівських старожитностей, історику Забєліну, що в архіві монетної канцелярії він виявив цілу пачку документів великої давності. Ці документи свідчили про те, що по велінню Петра Першого в Кремлі здійснювали багаторічні розшуки бібліотеки Івана Грозного.

… У грудні 1724 року приїхав з Москви до Петербурга паламар Конон Осипов, щоб подати до канцелярії фіскальних справ розлоге донесення, в якому писав: «Є в Москві під Кремлем-містом схованка, а в цій схованці є дві палати, повні наставленими скринями… А ті палати за великою міцністю; у тих палат двері залізні, поперек ланцюги, в кільця проємні, замки звислі превеликі, печатки на дроті свинцеві, і у тих палатах по одному віконцю, а в них грати без затворів».

Про все це Осипову нібито розповів перед смертю дяк великої скарбниці Василь Макаров, який обстежив цю схованку за наказом сестри Петра Першого, царівни Софії. «А нині, – повідомляв паламар, – та схованка завалена землею, за незнанням». Були розпочаті земляні роботи, пов’язані з пошуком схованки. Незабаром, проте, з Петербурга прибуло розпорядження, «тієї поклажі більше не шукати і грошей Осипову не давати».

Все ж через дев’ять років, незважаючи на невдачі перших пошуків, Осипов знову подав до сенату прохання, в якому повідомляв: «Наказано було мені обшукати під Кремлем-містом в схованці дві палати великі, повні скринь наставлені і до цієї схованки вхід я знайшов і тим ходом йти стало не можна … » Конон Осипов доповів про перешкоди, які зустрілися йому, віце-губернатору.

Підняте Осиповим питання про відновлення розкопок в Кремлі сенат обговорював два рази. Паламареві було запропоновано представити точні відомості, де він припускає знайти «поклажу». Осипов вказав чотири місця. В архіві збереглося донесення секретаря сенату, що рови були копані навіть не в чотирьох, а в п’яти місцях. «І тієї роботи було чимало, але токмо поклажі ніякої не відшукав».

Пошуки таємничої «поклажі», проведені Осиповим, вказують на те, що в кремлівських підземеллях, можливо, були секретні сховища, про які було відомо лише дуже небагатьом.

Згадка в донесенні паламаря про велику кількість скринь, бачених в підземних палатах дяком Макарьева, змусило Забєліна висловити припущення: чи не ці скрині згадуються в найдавнішому описі царського архіву? «Втрата цих ящиків, – заявив Забєлін, – незрівнянно скрутніша для російської історії, ніж втрата всієї бібліотеки Івана Грозного».

Здогад Забєліна, що під землею треба шукати не лише книгосховище Івана Грозного, а весь його архів, підбадьорила прибічників продовження пошуків бібліотеки. Точку зору Забєліна підтримав ще один відомий вчений – академік Олексій Іванович Соболевський. Нехай Осипов нічого не знайшов, – писав він, – з цього зовсім не випливає, що бібліотека перестала існувати. У заставлених скринями палатах могли бути заховані не тільки архівні документи, але найцінніші рукописи з царського книгосховища. Соболевський пропонував негайно розпочати під Кремлем розкопки. У тому, що вони не будуть марними, він не сумнівався. Зокрема, Соболевський навів один забутий істориками документ, в якому вчений бачив підтвердження, що бібліотека дійсно існувала.

Бібліотека Івана Грозного

Але інші дослідники продовжували вважати, що пошуки царського архіву під землею будуть марні. Вони доводили, що якщо бібліотека і існувала, то рукописи частково загинули, а частково розійшлися по інших архівів, де і загубилися. А такий собі Белокуров, чиновник московського архіву, навіть написав цілий твір, в якому доводив, що такої бібліотеки взагалі ніколи не було. «Відшукувати сліди уявних рукописних скарбів Івана Грозного стане тільки вчений, який володіє безпідставною уявою і не довіряє історичній критиці», – писав він у 1911 році в «Журналі міністерства народної освіти».

І все ж саме такий вчений, який володів дуже палкою уявою і довіряв своєму досвіду, знайшовся! Це був археолог Ігнатій Якович Стеллецький. Він палко вірив у необхідність продовження пошуків під землею втрачених книжкових скарбів. «Вирішити питання остаточно!» – Ось чого домагався Стеллецький, доводячи необхідність відновлення розшуку бібліотеки Івана Грозного.

У 1912 році в Кремлі проводилися роботи по пристосуванню частини арсеналу під музей трофеїв першої вітчизняної війни. Стеллецький не упустив випадку забратися в підвал арсеналу і ретельно оглянути його. Незабаром він наткнувся на твердий цегельний звід. При кожному ударі звід видавав такий звук, наче це був не камінь, а порожня бочка. «Було дуже спокусливо на свій страх і ризик пробити цей звід і, юркнути в пролом, досліджувати підземний Кремль», – розповідав згодом вчений. Але на це він не зважився.

підземний Кремль

Через рік в Кремлі знову почалися підземні роботи у зв’язку з реставрацією Успенського собору. До пошуків бібліотеки Івана Грозного вони не мали жодного відношення, але знову нагадали про неї. Невизнаному шукачеві книжкових скарбів вдалося вступити діловодом в Архів міністерства юстиції. Директор цього архіву, професор Цвєтаєв, виклопотав Стеллецькому дозвіл оглянути підземелля в Арсенальній і Тайницьких баштах для перевірки відомостей про них, що містяться в документах архіву. Удвох з доглядачем архіву Стеллецький спустився в підземелля Арсенальної башти. Ретельно дослідивши його, вони знайшли давній пролом, зроблений, очевидно, ще Кононом Осиповим. У ньому стирчала дерев’яна драбина, по якій вони і стали спускатися вниз.

«У центрі схованки піднімалася складена з каменів піраміда. Наліво чорніли гирлі величезного склепінчастого Макарьевського тунелю, що вів колись під Тайницьку вежу, а тепер загородженому кам’яною підвалиною арсеналу … », – писав згодом Стеллецький.
Де б не знаходилася бібліотека, Стеллецький все ж вважав, що розкопки треба вести з забитого кам’яною пробкою Макарьевського підземного ходу.

«Зупинка за творчою ініціативою, – писав він напередодні першої світової війни в газеті «Ранок Росії », – пошуки, треба сподіватися, не змусять себе чекати». Але перешкодила війна. У ті роки про це годі було й думати.

Після Жовтневої революції країна переживала важкий час. На негайне відновлення пошуків бібліотеки в Кремлі важко було розраховувати. Розкопки зажадали б великих коштів і треба було спочатку довести, що ці гроші не будуть викинуті на вітер. На цей шлях і став тепер шалений шукач скарбів.

Пропозиція відновити пошуки книжкових скарбів Івана Грозного він пов’язував з широким підземним наступом на всі взагалі московські схованки і скарби. У липні 1924 року Стеллецький зробив доповідь на цю тему в Історичному музеї перед авторитетним зібранням істориків, археологів та інженерів. У дебатах, що розгорілися після доповіді голоси розділилися. Одні були «за», інші – «проти», але більшість схилялася до того, що якщо навіть бібліотека і не буде знайдена, розкопки могли б дати багато цінних відомостей про підземний світ Кремля.

Всякий раз, коли ентузіасту-археологу задавали питання, де ж, за його припущенням, має знаходитись його «Велике Шукання», як він любив називати бібліотеку, Стеллецький відповідав по-різному. У 1913 році йому здавалося, що її слід шукати під землею між трьома кремлівськими соборами. У 1924 році він стверджував, що вона захована під палацом. Але коли, нарешті, Стеллецький отримав можливість практично приступити до пошуків, він все ж почав з Арсенальної башти, від якої йшов підземний тунель, який вже намацав двісті років тому паламар Конон Осипов.

1934 рік приніс археологу нові відкриття. Обстежуючи закладений каменем вхід в тунель, шукач скарбів несподівано виявив, що попередники ввели його в оману. «… Конон Осипов, – писав Стеллецький у своїх записах, – нічого не зрозумів щодо походження схованки, на яку він напоровся, копаючи«рів».

… Виявляється, не стовп арсеналу загородив вхід, як думав Осипов, а цей хід був навмисне до дна закладений білокамінними брилами і зверху засипаний землею … »

Була вже глибока осінь 1934 року, коли в Кремлі зібралася авторитетна комісія у складі академіка архітектури Щусєва, головного архітектора Кремля Виноградова та інших. Найважливіша для Стеллецького частина рішення цієї комісії свідчила: продовжувати розчистку знову відкритого ходу після того, як будуть закінчені роботи з реставрації підземелля Арсенальної башти і споруджене нове водовідведення.

Наполегливі зусилля Стеллецького можливо і увінчалися б успіхом, якби цьому не завадили надзвичайні обставини: почалася друга світова війна, а незабаром після її закінчення Стеллецький важко захворів і помер.

Пошуки бібліотеки Івана Грозного, які здійснювались протягом майже трьох століть з різних причин не були доведені до кінця. Розкопки поки не дали прямих підтверджень існування цієї бібліотеки. Можливо скарби царської бібліотеки лежать ще в підземеллях Кремля і чекають тільки, щоб смілива рука спробувала їх відшукати.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А ведь все-таки как было бы здорово, если б удалось отыскать эту библиотеку. Сколько интереснейших исторических документов там находятся, мы б узнали много нового про свое прошлое. Ведь живые новости средневековья находились, когда то не в интернете или телевизоре (как ныне), а в величественных пергаментных манускриптах, летописях покрытых многовековой пылью, и в той библиотеке без сомнения множество таких летописей.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers