Антична амфора – свідок історії

амфоры

Один з моїх польових сезонів проходив у Херсонесі. Руїни цього стародавнього міста лежать на березі бухти біля Севастополя. Втім, мова тут не про розкопки. Випала моя черга їхати в місто за продуктами. Ми стоїмо в черзі за картоплею, цибулею та іншими необхідними в експедиції речами, а попереду хлопчик приготував пляшку під пісне масло. Пляшка ж у нього незвичайної форми і наклейка на ній дуже яскрава, глянсувата, жовто-червона. Не пам’ятаю зараз в точності, що було на ній зображено і що написано. Вразило одне: слово Cape Town.

Ну і що дивного? — скажете ви. Севастополь місто морське, завезли моряки пляшку з Кейптауна, що в Південній Африці. Звичайно, дивного в цьому нічого немає, однак погодьтеся, не кожен день вам доводиться бачити цю назву на етикетках і бирках. І хоча асоціації, що виникають при цій назві, можуть бути не дуже приємними (апартеїд, расова дискримінація), згадаєш все-таки і про мореплавців минулого, про плавання Васко да Гами і Крузенштерна…

Звичайно, сучасному економісту або історику не спаде на думку вивчати торговельні відносини або зовнішньополітичні ситуації ХХІ століття за винними етикетками. У його розпорядженні є офіційні документи, статистичні звіти, довідники…

Однак історику, археологу, який вивчає економічні, торговельні зв’язки далекого минулого, доводиться задовольнятися часто саме пляшками (до того ж ще й битими). Вивчаючи амфори (а вони за призначенням відповідають найбільшою мірою саме нашим пляшкам), можна отримати деяке уявлення і про стародавні торгові шляхи, і про центри виробництва вина і масла, і про рівень життя населення і навіть про війни і мирні договори. Уявлення це буде, звичайно, далеко не повним і не дуже точним, але що робити, якщо торговельні договори, книги бухгалтерського обліку та інші документи в більшості випадків до нас не доходять.

Ми отримуємо відомості і при вивченні монет, написів, повідомлень стародавніх письменників. Однак черепки амфор мають ту перевагу перед усіма іншими видами джерел, що їх багато. Кому довелося побувати, скажімо, у заповіднику біля сучасного села Парутине, під Одесою, де вже кілька десятиліть ведуться розкопки стародавнього грецького міста Ольвія, той пам’ятає купи червоних і жовтих черепків. Археологи їх вже визначили, записали, підрахували, найбільш цікаві взяли з собою, інші викинули, тому що ні в одному музеї не вистачило б місця для всього цього матеріалу.

амфори

А шкода… Адже з цих черепків витягнуті ще не всі дорогоцінні крупиці знань, з яких поступово і повільно складається картина минулого, вони ще не досліджені новітніми фізико-хімічними методами — вже існуючими, і тими, що з’являться в майбутньому.

Але деякі відомості витягуються з цих черепків і сьогодні. Мова в статті піде про амфори перших століть нашої ери і про ті події, свідками яких вони були. Про амфори, пов’язані не стільки з грецькими містами на березі Чорного моря і створених тут греками Боспорського царства, скільки з «варварами», народами, що жили на території сучасної України.

Однак, перш за все, кілька слів про те, що таке амфора і як нею користуватися.

амфора

Пляшки старовини

Поява амфор відноситься ще до часів біблійних. Винайшли такі судини в Ханаані, на узбережжі Сирії і Палестини в XV—XIV ст. до н. е. Через фінікійців амфори потрапили до древніх греків і римлян і полюбилися їм.

За призначенням амфора — щось середнє між пляшкою, бочкою, консервною банкою і ящиком. У стародавньому світі вона виконувала, у всякому разі, саме ці функції. Найближче, однак, вона все-таки до пляшки, тільки дуже великої. Бувають амфори висотою в 40 сантиметрів, а бувають і в метр. У кожної амфори обов’язково дві ручки і загострене дно, що служило третьою ручкою, коли амфору доводилося спорожняти. Форма, як бачите, була дуже доцільною, але зате стояти амфора не могла.

Доводилося робити спеціальні підставки, дерев’яні або з глини, а то й просто притуляти посудину до стінки. Переносити амфори теж було незручно, носили їх на плечах або удвох, підвісивши на палицю, а так, самі розумієте, далеко не понесеш. Однак уламки амфор знаходять за тисячі кілометрів від того міста, де їх зробили. Амфори з островів Егейського моря — у Північному Причорномор’ї, іспанські — в Англії, італійські — в Індії

Добиралися амфори в чужі країни найчастіше морем. Їх встановлювали в корабельному трюмі впритул одна до одної, закопуючи нижню частину в пісок, який служив баластом, або встановлюючи в спеціальні гнізда. Зверху ставили ще один ряд, так, щоб вузькі днища входили в проміжок між шийками і ручками нижнього ряду.

амфори

Наповнені вином, оливковою олією, медом, оливками, фініками, консервованою рибою, пахощами, вони були досить важкі. І створювали досить міцну конструкцію, здатну витримати перипетії далекої морського подорожі. Іноді їх ще про всяк випадок обв’язували або обплітали соломою. А раз так, раз амфору незручно нести або везти на далекі відстані суходолом, раз форма її спеціально пристосована для транспортування великими партіями по водним шляхам, ми цілком можемо припустити, що більшість амфор, знайдених де б то не було, основну частину свого шляху виконали по воді і відображають досить добре налагоджені, чітко організовані морські та річкові торговельні зв’язки.

Амфори і торговці

Якщо йти по берегу будь-якої річки або струмка в Україні, то навесні або восени на південних сонячних схилах, що полого спускаються до води, завжди можна підібрати на свіжій ріллі черепки красивої блискуче-сірої, як її називають — лощеної кераміки, виготовленої на гончарному крузі. Будуть тут же потрапляти осколки більш грубої і маловиразної кераміки, виліпленої вручну, а також великі шматки погано обпаленої глини з відбитками прутів — залишки глинобитних будинків, зустрінуться кістки домашніх тварин, зрідка виріб із бронзи або заліза. Це сліди поселень так званої Черняхівської культури. Назву культура отримала від села Черняхів на Київщині. Минуло вже більше п’ятнадцяти століть з тих пір, як стояли її поселення на берегах цих струмків і річок.

Від кого походили ці люди, якою мовою говорили, яким богам поклонялися, яка їх подальша доля – всі ці та багато інших питань викликають досі масу суперечок. Археологи поки не прийшли тут до єдиного рішення. Для цієї статті не так вже й важливо, якою мовою вони говорили. Нас цікавить цілком достовірний факт: до жителів селищ потрапляли амфори з вином або іншими продуктами з міст Причорномор’я і більш далеких центрів. Серед сірої лощеної кераміки побачиш то частину стінки, то ручку судини, зробленої на гончарному колі зі світлої жовтої або помаранчевої глини. Осколки амфор знаходять майже на кожному Черняхівському поселенні, знайдені і цілі судини.

амфори

Переважають шматочки від світлоглиняних амфор двох типів, на перший погляд схожих один на одного. У тих і інших вузьке горло, великі ручки, вузьке дно, на стінках у них горизонтальні смужки. Але одні з них, найчисленніші, темніше за кольором і шорсткіше через домішки піску в глиняному тісті, дно у них вужче, а горло довше. Такі амфори називають «інкерманськими» — чимало їх знайшли при розкопках могильника в Інкерманській долині біля Севастополя. Інші — менші, в 40-45 сантиметрів заввишки, з роздутим туловом і розширеним донизу горлом. Величезна кількість їх знайдена при розкопках самого північного грецького міста Танаїса, що лежав в гирлі Дону.

Тепер потрібно з’ясувати, коли і як потрапляли «танаїські» та «інкерманські» амфори до жителів Черняхівських поселень.

По-перше, потрібно подивитися, чи не знаходили ці амфори, скажімо, разом з монетами, за якими можна уточнити час. По-друге, зіставити ці дані з відомостями історико-політичного характеру, відомими з написів, з повідомлень стародавніх письменників.

У Танаїсі багато амфор знайдено в підвалах будівель, які виявилися засипаними при руйнуванні міста в сорокових роках ІІІ століття нашої ери, швидше за все воїнами племені готів, які прийшли з півночі, а може бути, більш близькими сусідами, що виступали в союзі з готами. Разом з амфорами при розкопках цих підвалів знайдено й монети кінця II — перших десятиліть III століть нашої ери, прикраси, що були в моді в цей же час, предмети побуту.

І в інших містах Причорномор’я знайдені «танаїські» амфори в схожих умовах, і всі вони відносяться до кінця II століття н. е. на одному з уламків «танаїської» амфори є напис червоною фарбою. Три грецьких букви, які можна прочитати як цифру 512, тобто 512 рік боспорської ери, що в перекладі на наше літочислення значить 125 рік н. е. Взагалі написи червоною фарбою на амфорах нерідкі, вони вказують іноді зміст судини, іноді її обсяг, іноді дату і ім’я власника, іноді пункт призначення. У дешифровці і тлумаченні їх багато труднощів. Крім всього іншого, робили такі написи скорописом і скороченнями. Спробуйте-но по написах на товарних вагонах скласти графік руху поїздів!

У графіку морських перевезень Північного Причорномор’я ми встановили перший пункт: – амфори «танаїського» типу доставляли сюди головним чином в першій половині III століття. Судячи з великої кількості їх уламків в містах Причорномор’я, за стандартністю форм амфор – це була торгівля оптова, поставки великими партіями. А такі поставки могли бути організовані у відносно спокійний час. Чи амфори могли інтенсивно завозити сюди до 193 року н. е., тому що кілька попередніх десятиліть були дуже бурхливими. Йшла війна Боспорського царства зі скіфами. Їхні племена хоча і втратили вже свою колишню могутність і займали не всі степи Північного Причорномор’я, як раніше, а лише степовий Крим і нижню течію Дніпра, але представляли ще реальну політичну силу. Написи, знайдені в ряді міст Боспора, повідомляють про перемогу царя Боспорського царства Савромата II в 193 році над скіфами, Про очищення потім силами Боспорського флоту Чорного моря від піратів, про пільги, що надаються купцям.

амфори

Цей період розквіту торгівлі тривав до сорокових років III століття, коли з півночі на Причорномор’я обрушився страшний удар готів, загинули Танаїс, Ілурат та інші міста Боспора, заглохло життя в Ольвії. В цей час обірвався, очевидно, і привіз «танаїських» амфор, що потрапляли через причорноморські міста до їх північних сусідів.

Досі залишається нез’ясованим, звідки привозили продукти в «танаїських» амфорах. Більшість дослідників схиляється до думки, що з міст південного узбережжя Чорного моря: Синопа, Трапезунда та інших, тобто з території сучасної Туреччини. Якщо це так, то виробництво амфор тут припинилося в 255 або 257 році. Справа в тому, що готи та інші «варвари», захопивши і зруйнувавши міста Північного Причорномор’я, заволоділи боспорським флотом. Переправившись на ньому через море, вони піддали грабежу і пожежам його південне узбережжя. Особливо чутливими були походи 255 і 257 років.

Амфори і пірати

Варвари досить швидко освоїлися з морською справою, можливо, не без допомоги примкнулих до них рабів і грецьких матросів. Потрібно сказати, що, принаймні, частина прибульців, наприклад готи і герули, вийшли теж з морського узбережжя балтійського. Звичайно, шлях був довгий, і коли дійшли до Криму навряд чи і найстаріші воїни пам’ятали свинцеві хвилі Балтійського моря і фіорди Скандинавії. Чорне і Егейське моря стали ареною піратських набігів.

У 258 році пірати захопили і розграбували міста Нікомедію та Нікею, через чотири роки від них постраждали Ефес і Мілет. У 264 році якісь «скіфи» на кораблях спустошують південне узбережжя Малої Азії — Каппадокію (для греків всі північні варвари були «скіфами»). У 266 році кораблі «варварів» з’являються біля стін міста Гераклеї, а воїни племені герулів в 267 році руйнують і самі Афіни. Серед учасників цих походів були, ймовірно, люди з поселень Черняхівської культури.

Серед черепків амфор, що знаходяться на цих поселеннях, зустрічаються уламки судин, зроблених з червонуватої або коричневої глини. Деякі з них схожі на черепки з міст Північного Причорномор’я, багато — ні. Подібні судини знайдені, при розкопках Афін і відносяться якраз до часу перед руйнуванням міста герулами. Отже, бурхливий час морських грабіжницьких походів в середині III століття теж знайшов своє відображення в амфорних черепках. Але до цього часу, по-перше, відноситься куди менше число черепків, по-друге, форми амфор дивно різноманітні, нестандартні. У трюми піратських кораблів “варварів” завантажувалися не партії товару, а все, що траплялося грабіжникам під руку.

амфори

І знову мирна торгівля

Однак ми ще ні слова не сказали про найчисленніші черняхівські амфор, світлоглиняні, довгі, з великою домішкою піску в тісті, «інкерманські”. Оскільки їх багато і вони стандартні, є підстави припускати, що ці амфори завозили цілими партіями, що це результат мирних торгових зв’язків. До якого ж часу такі зв’язки належали? В одному зі склепів Херсонеса амфора опинилася разом з численними предметами вжитку: посудом, прикрасами і монетами, найпізніша з яких чеканена при імператорі Юліані, який правив з 361 по 363 рік, тобто через 100 із лишком років після того, як перестали привозити в Північне Причорномор’я амфори «танаїського типу». І всі інші поховання з «інкерманськими» амфорами належать, судячи по знайденим разом з ними речами (скляні кубки, застібки плащів, кістяні гребені, грецька кераміка та інші), не раніше ніж до середини III століття, а здебільшого вже до IV століття.

На Таманському півострові розкопано укріплене поселення біля хутора Батарейка. У залишках загиблого при пожежі будинку біля печі знайшли “інкерманську” амфору, а на підлозі, під золою – мідну монету, викарбувану на Боспорі в 324 році, при царі Ріскупориді IV.

Хоча на той час міста Криму ще й лежали в руїнах, і лише в деяких з них ледь жевріло життя, східні провінції Римської імперії починають оговтуватися після грабежів і воєн середини III століття. Після того, як в кампанії 269-270 років римським військам вдалося відкинути «варварів» за Дунай, а піратський флот майже повністю загинув в бурю біля берегів Греції, «варварська» загроза стала слабшою.

Господарські реформи імператора Діоклетіана (283-305 роки) дещо стабілізували економіку імперії. Особливо це стосувалося східних провінцій: Малої Азії, Сирії, Єгипту. Адже не випадково в 330 році столиця імперії була перенесена на схід, в маленьке, але розташоване на дуже зручному схрещенні торгових шляхів містечко Бізантій, що стало знаменитим Константинополем, Царгородом. Ось у цей-то час і возили, ймовірно, купці — жителі південного берега Чорного моря (точне місце виготовлення амфор не встановлено) вино і масло в «інкерманських» амфорах в Херсонес. Це місто менше за інших постраждало під час готського розгрому, і в його околицях найчастіше знаходять «інкерманські» амфори. А з Херсонеса вони потрапляли і далі на північ, до жителів Черняхівських поселень. Втім, не виключено, що і самі черняхівці спускалися до Чорного моря і перепливали його, хоча прямих доказів цьому немає.

Кінець цим торговим зв’язкам поклав новий страшний удар ворогів, на цей раз зі сходу. У 375 році тут з’явилися гуни, несучи смерть, розорення майже всій Європі. Почався новий період історії, змінилася політична карта Європи, змінилися економічні відносини. І знову це так чи інакше знайшло відображення в черепках амфор, але тут вже починається інша тема, інша розповідь.

Автор: М. Щукін.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *