З історії мідних грошей на Русі. Частина друга.

мідні монети

«Вагова» грошова система в Росії проіснувала до Петра I. За Петра була розроблена нова грошова система. Вона передбачала випуск монет різного номіналу і з різних металів. В її основу була покладена срібна рублева монета. Монети у два рубля і дорожче передбачалось чеканити із золота, фракції (частини) рубля – зі срібла, а самі дрібні монети – з міді. Монети різних номіналів мали між собою строго певне співвідношення: рубль дорівнював двом полтинам, або чотирьом півполтиникам, або десяти гривеникам, або ста копійкам. Це була перша в світі грошова система, побудована на десятковій основі – інші країни прийшли до неї значно пізніше, а у Великобританії і до недавніх часів існувала дивна, на наш погляд, система, в якій 1 фунт стерлінгів дорівнює 20 шилінгам, 1 шилінг – 12 пенсам і 1 пенс – чотирьом фартінгам.

Однак повернемося в петровську епоху.
… Проект був складений. Але як запровадити його в життя? З чого починати? І – між іншим – як відновити довіру народу до мідної монети, підірвану легковажною «реформою» Олексія Михайловича? Рішення Петра було сміливим і несподіваним: треба почати з введення саме мідної монети, тільки зробити це дуже тактовно. Нехай поки основною монетою залишається стара срібна копійка; але чому б не викарбувати із міді її фракції – для платежів на суму менше копійки? А по вазі ці мідні частини срібної копійки повинні бути такими, щоб вартість металу складала відповідну частку вартості копійки срібла.

Так мідній монеті випала честь відкрити «дорогу» нової грошової системи. На Московський монетний двір потягнулись підводи з важким вантажем – болванками червоної міді. Її везли не до волочильних станів, бо стара, «дротяна» технологія тепер вже не годилась: потрібні були монети великі, правильної круглої форми і строго певної ваги. Для цього мідь розкатували в смуги потрібної товщини, а потім з цих смуг вирубувались гуртки, які йшли під штемпель.

Нові монети отримали знайомі народу назви «гріш» (за тодішньої орфографії – «денге[1. Слово «денге», представляє зіпсоване тюркське «тамга», що означало «знак», «друк», вживалось в древній Русі «до копійчаного» періоду як назва основної для тієї епохи монети, а полушка, як показує саме слово, була половиною денги . З введенням копійки денга стала її половиною, а полушка – чвертю.]») і «полушка». На лицьовій їх стороні позначався державний герб, а на зворотній – номінал і рік випуску. Рік зображувався по-старовинному, «слов’янською цифрою» – на перших мідних петровських монетах красувалися дві літери, А і Чг («псі»). В системі слов’янського рахунку А – перша буква алфавіту – означала одиницю, а якщо над нею стояв значок А – тисячу. Буква Чг означала число 700.1000 + 700 = 1700 рік …

мідні монети

Три роки народ звикав до нових грошей, до нового рахунку. Були введені в обіг срібні фракції рубля – полтина, напів-полтинник, гривеник. А в 1704 році старій срібній копійці було завдано вирішального удару: почалось карбування срібних рублів і повновагих мідних копійок. На копійках, відповідно до традиції, був зображений вершник зі списом …

Але як же неохоче розлучалися люди зі старими грошима! Земля зберегла безліч скарбів, зариті на початку XVIII століття. У цих скарбах мідні монети не зустрічаються – тільки срібло, тільки милі серцю бережливого обивателя «лусочки», приховані «на всяк випадок»: а раптом пройде незрозуміла царьова примха, раптом ще все обернеться по-старому?!

«Монетна стопа» – так називається ваговий вміст металу в монеті. Перші мідні петровські гроші карбувались за 12-рублевої стопи, тобто з пуда міді виготовлялись монети на 12 рублів. Багато це чи мало? Згадаймо, що сучасна наша копійка важить один грам; отже, з пуда (16 кг) карбується «дрібниці» на 160 рублів (інакше кажучи, сучасні дрібні монети карбуються за 160-рублевої стопи). Значить, петровська копійка ранніх випусків була важча сучасної майже в 13,5 рази і виглядала досить переконливо.

Але дуже скоро, внаслідок дефіциту міді, копійки, «денги» і «полушки» почали «худнути». За 18 років (1700-1718 р.) монетна стопа неодноразово знижувалась і дійшла до 20 рублів. А в 1718 році стопа була знижена відразу вдвічі: з пуда міді стали карбувати монет на 40 рублів!

Природно, відразу пожвавішали фальшивомонетники. Восьмиразова різниця цін на мідь і на мідну монету обіцяла їм небувалий дохід. На західних краях Російської імперії запрацювали «підпільні» монетні двори, сировина для яких таємно привозилась з-за кордону. В обігу з’явилась маса підроблених мідних монет (в основному «хрестових» п’ятачків, які отримали цю назву по малюнку зворотного боку, де схрещувалися позначення номіналу – гідності монети – і роки її випуску). Боротися з підробками було надзвичайно важко, так як їх виробники непогано набили руку на своєму ремеслі. Купці і збирачі податків прискіпливо розглядали кожен п’ятак – не фальшивий чи що?

мідні монети

«Роздолля» для фальшивомонетників закінчилось в 1730 році, коли уряд, очевидно, не угледівши інших шляхів боротьби з підробками, підвищив монетну стопу для міді відразу вчетверо. Тепер з пуда металу чеканилось мідної монети тільки на 10 рублів.

Втім, за кілька років до цього монетний двір у Єкатеринбурзі вже карбував мідні гроші по десятикарбованцевій стопі. Квадратні, із зображенням тільки на одній стороні, монети ці мали зовсім «немонетний» вид. Набір їх номіналів був також незвичайним для мідної монети: крім копійки і п’ятака, виготовлялись гривні, півполтіну, полтиники і навіть рублі. Такий «рублик» був розміром в аркуш учнівського зошита і важив чотири фунти, тобто 1600 грамів. Однак рублі-важковаговики в обіг не пішли …

Автор: М. Лев.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *