Великі плавання Чжен Хе. Частина друга.
Подивимося тепер, за яких обставин були споряджені великі китайські експедиції XV століття, хто ними керував, як і для якої мети вони були організовані і які країни вони відвідували. Всі сім експедицій, як вже зазначалося у минулій статті, очолював видатний китайський флотоводець Чжен Хе. Чжен Хе народився на крайньому півдні Китаю, в провінції Юньнань, в небагатій і неродовитій родині.
У той час країною правив імператор Хун-у (1368 – 1399), засновник мінської династії – один з вождів визвольної народної війни з монгольськими загарбниками. За півтора століття до початку царювання Хун-у, в 1211 році, в Північний Китай вторглися монголи під проводом Чингіз-Хана. Тільки до 1280 року вже його нащадкам вдалося підпорядкувати собі всю територію Китаю. І з тих пір до 1368 року в Китаї правила монгольська династія Юанів, повалена в результаті переможного народного повстання.
Довге царювання Хун-у було епохою, коли країна переживала короткочасний, але бурхливий підйом. На час ослабли позиції великих феодалів, посилилося купецтво в містах, особливо приморських, звільнення країни дало поштовх до розвитку ремесла, торгівлі, мореплавання. Сам Хун-у, чоловік рішучий і енергійний, долаючи шалений опір феодалів, залучав до участі в управлінні країною вихідців з середніх класів і надавав заступництво багатому і впливовому купецтву, зацікавленій у швидкому зростанні зовнішньої торгівлі, у подальшому розвитку широких і розгалужених міжнародних зв’язків.
Китай став могутньою морською державою. 1374 року під островом Люцю (Рюкю) був розгромлений японський флот, і Китай був позбавлений загрози японського вторгнення. Десятки посольств були відправлені до країн південних морів, китайські купці влаштувалися на Яві і на Суматрі. Створені були навігаційні школи, з яких вийшли досвідчені керманичі, блискучі знавці мистецтва кораблеводіння. До числа їх належав Чжен Хе, ще в молодості він брав участь у далеких плаваннях до островів Малайського архіпелагу.
Ймовірно, саме Чжен Хе належав проект спорядження величезної експедиції в західні і південні моря, експедиції, які мали встановити тісні і постійні торгові стосунки з багатими країнами Південної Азії. Ми не знаємо коли саме був розроблений цей проект. Відомо тільки, що вже після смерті Хун-у, при третьому імператорі мінської династії Юн-ле, почалося здійснення найсміливіших планів далеких заморських походів.
Мета цих походів роз’яснюється в історії мінської династії, записках учасників плавань Чжен Хе – перекладача Ма Хуаня і флотського офіцера Фей Сіня, і в написах, вигравіруваних за розпорядженням самого Чжен Хе в 1431 році в храмах богині – покровительки мореплавання. (Цікаво відзначити, що згодом ці написи були забуті і вперше опубліковані лише в 30-х роках XX століття.) Необхідно було остаточно освоїти великий торговий шлях у південних морях і при цьому освоїти таким чином, щоб китайські купці могли безперешкодно торгувати з країнами Середнього і Близького Сходу.
Справа в тому, що на шляху з Китаю в ці країни існувало в ту пору безліч різний держав, володарі яких, хоча і були зацікавлені в торгівлі з Китаєм і в транзиті китайських товарів, найбільше ж не бажали поступатися величезними вигодами від цієї торгівлі. Вони стягували з китайських купців колосальні мита; від їхнього свавілля залежала доля китайських факторій і складів.
Підтримувати престиж Китайської держави в цих віддалених країнах було надзвичайно важко. Навіть грізний імператор Хун-у змушений був обмежитися безсилими погрозами, коли на східній Суматрі біглий китайський каторжник захопив владу в одному дрібному князівстві і до нитки пограбував всіх чужоземних купців.
Абсолютно неможливо було боротися з піратами в Яванскому і Андаманському морях. Цілі флотилії малайських піратів підстерігали китайські кораблі, зухвало нападали на досить значні каравани і завдавали величезної шкоди китайській торгівлі. Та ще й до того далеко не безпечно було здійснювати тривалі торгові рейси ще й тому, що буквально на пальцях можна було перерахувати зручні, добре обладнані якірні стоянки, де мореплавці могли б поповнити запаси продовольства, палива і прісної води.
Всі ці біди усувалися планом, який ми небезпідставно приписуємо Чжен Хе.
СПОРЯДЖЕННЯ НЕБУВАЛОЇ ФЛОТИЛІЇ
План цей був вельми простий – слід було відправити у південні моря велику прекрасно озброєну флотилію. Але не одні тільки моряки і солдати повинні були знаходитися на кораблях заморської ескадри. На південь і на захід треба було переправити цілу армію торгових людей, ремісників, землеробів. Тоді можна було б заснувати великі факторії і бази на всьому протязі південно-азіатського шляху. Тоді не мрією, а реальністю стали б безпечні гавані і якірні стоянки, де мореплавці могли б знайти запаси рису, води, корабельного лісу.
Але посилати одну експедицію, хоча б і відмінно озброєну, було настільки ж марно, як різати ножем кисіль. Кораблі підуть геть, і знову місцеві князьки і охочі до легкої наживи пірати накладуть лапу на багаті факторії Китаю. Потрібна була не одна, а кілька експедицій. І не тільки для того, щоб вселити повагу яванському, суматранському і цейлонському правителям. Адже спираючись на південно-азійські торговельні бази, можна було пройти далі на захід, куди ще не запливали китайські кораблі, і зав’язати торгові стосунки з країнами, з якими Китай або взагалі ще не був пов’язаний, або зносився через всіляких посередників, до речі сказати, далеко не безкорисливо.
І в липні 1405 року Юн-ле віддав Чжен Хе наказ про вихід блискуче спорядженої флотилії в море. У похід вирушило 27 800 чоловік. Цифра ця – більш ніж значна. Адже в той час навряд чи набагато більше було населення таких міст; як Париж, Відень і Рим. А через 88 років, коли Колумб спорядив другу свою експедицію в нововідкриті землі Нового Світу, в цьому безприкладному за європейськими масштабами поході взяло участь всього лише 1500 чоловік на 17 кораблях. У Магеллана, коли він вирушав у своє велике плавання, було 5 кораблів і 365 супутників.
Відзначимо тепер, що перша експедиція Чжен Хе була в дорозі два роки і чотири місяці, і що, крім продовольства для екіпажів, боєприпасів і вантажів, необхідних самій флотилії, Чжен Хе віз величезну кількість товарів і майно для знову засновуваних факторій і баз. Забезпечити всі потреби такої експедиції було справою надзвичайно важкою. І з цим завданням Чжен Хе впорався відмінно. На частку його супутників не випали ті неймовірні труднощі, які довелося, з вини севільських служб, що відали спорядженням заморських експедицій, випробувати екіпажам Колумба і Магеллана.
З кого ж складалась ця майже тридцятитисячна армія, відправлена в країни південних морів? З Чжен Хе йшли на південь моряки і солдати, городники і звіздарі, садівники і ковалі, теслярі і лікарі, конопатники і писарі, товмачі, що знають всі мови Південної Азії, і зброярі, пекарі та перукарі, бондарі та шорники, механіки і ченці. І вже, зрозуміло, направлялися в далекі південні землі цілі легіони купців і агентів багатих торгових будинків приморських міст Китаю.
Маса пасажирів ескадри була підібрана так, щоб забезпечити інтереси нових торгових колоній і задовольнити вимоги відповідального і довгого плавання. Кораблі флотилії були добре пристосовані для такого плавання. Вони несли на борту по 400-500 чоловік (для порівняння зазначимо, що на всіх трьох кораблях першої експедиції Колумба налічувалося тільки 90 осіб). Це були двох і трищоглові кораблі – джонки, приземкуваті, міцні і місткі. Вітрила з тростинним плетінням, незвичайно міцні і легкі, розтягувалися на реях, і зміна їх положення легко досягалася брасопкою – поворотом рей в потрібному напрямку. При штилі кораблі пересувалися на веслах, як європейські галери. Морехідні якості джонок були вельми високі. Вони могли слідувати круто до вітру і відмінно маневрувати, їм не страшні були ні відкриті водні простори, ні вузькі проходи з підступними рифами і мілинами.
Цікаво , що керманичі цих кораблей, користуючись компасом, вже враховували магнітне схилення і точно наносили на карту курс човна і різні пункти на берегах.
Автор: Я. Свет.