Таємниця острова Пасхи. Частина третя.

Миклухо-Маклай вважав таблиці «кохау ронго ронго» пам’ятками стародавньої рапануйської писемності. Він вказував значення і цінність таблиць в спеціальній статті, написаній в 1872 році. Такого ж погляду дотримувався Тепан Яусса. Він доклав чимало зусиль до того, щоб прочитати рапануйске письмо. Після довгих пошуків він знайшов серед переселенців, які тікали з острова Пасхи на Таїті, рапануйця Меторо Тауауре, учня знавців священного письма: Нгаха, Рейміро і Паовса. Меторо прочитав, вірніше, проспівав Яуссену текст однієї з таблиць, і Яусса постарався записати його і перекласти. Ось як починався цей текст:

«Він спустився з неба на землю, на обидві землі Хоатуматуа, він повернувся до основи неба, на обидві землі старшого сина, на обидві землі, на свою землю. Він приплив на кораблі свого молодшого сина, свого кращого сина. Він прийшов на землю з неба». (Тут викладається початок поширеного серед жителів острова Пасхи переказу про народного героя Хоатуматуа, який у віддалені часи прибув на острів з воїнами і їх дружинами.)

Яусса проробив дуже цінну для наступних дослідників роботу: він склав список значків, написаних на наспіваній йому Меторо Тауауре таблиці, і вказав, як вони читаються по-рапануйски. Кожен окремий знак-малюнок розшифровувався досить легко. Не тільки Меторо Тауауре або Тепан Яусса, але і всякий інший дослідник міг розпізнати в окремих значках зображення людей, тварин, риб, рослин, Землі, Місяця, Сонця і так далі. Проте ніякого зв’язного тексту із зіставлення всіх значків разом не виходило, а «читання» Меторо не збігалося з їх значенням. Значки «кохау ронго ронго» були розташовані однією безперервною нескінченною лінією, що оперізує таблицю колом у кілька рядів, і було неясно, звідки починається текст і в яку сторону йде.

Послідовники Яусса – датчанин В. Томсен, що побував на острові Пасхи в 1886 році, і англійка місіс Раутледж, яка побувала там же в 1914-1915 роках, зовсім заплутали справу. Рапануйці, з якими стикалися ці дослідники, читали або співали одне і те ж, дивлячись на будь-яку таблицю. До того ж виходили такі переклади, в яких часто число звуків у чотири рази менше числа знаків, що, звичайно, не відповідає дійсності. Знак стародавнього письма звичайно має дуже широке значення, передає нерідко цілу фразу, і тому звуків завжди набагато більше, ніж знаків. У період відвідування острова Пасхи пані Раутледж останні таблиці «кохау ронго ронго» зникли, а останні дідусі, які володіли мистецтвом їх читання, померли.

З тих пір розшифровкою стародавнього рапануйского письма продовжували займатися багато вчених. Всі вони йшли, проте, по хибному шляху. Замість того, щоб вивчати таблиці «кохау ронго ронго» в їх взаємозв’язку, вони розглядали кожну таблицю окремо, у відриві від інших, шукали сенс кожного малюнка-знака знову-таки окремо, у відриві від інших знаків, і сподівалися при цьому отримати зв’язний текст. Вони намагались розшифрувати рапануйске письмо, порівнюючи його з примітивними малюнками жителів Соломонових островів і островів Фіджі. При цьому лінгвісти, які добре знали таїтянськи та інші полінезійські мови, намагалися перекласти рапануйске письмо, наспіване Меторо Тауауре, на таїтянський і полінезійський лад.

У 30-х роках минулого сторіччя, коли в Італії і в Німеччині до влади прийшли фашисти, в західній науці особливо широко поширились расистські вимисли, стали з’являтись натяки на неповноцінність, на «неарійське» походження рапануйців. Незадовго перед цим індійський вчений Р. Д. Банерджі відкрив у долині річки Інду (Північна Індія) розвалини стародавнього міста Мохенджо-Даро, що відноситься до четвертого тисячоліття до нашої ери. Угледівши зовнішню схожість між спорудами цього міста і скульптурами на острові Пасхи, а також зовнішню, дуже невелику схожість між знаками, надряпаними на глиняних табличках, знайдених при розкопках Мохенджо-Даро, і знаками «кохау ронго ронго», деякі вчені, наприклад Хевеш, зробили висновок, що рапануйці є не ким іншим, як вихідцями … з долини Інду! Цих вчених не бентежило, що між Мохенджо-Даро і островом Пасхи лежать десятки тисяч кілометрів сухопутного і морського шляху, що за 4 тисячі років до нашої ери, при тодішньому рівні розвитку техніки і засобів пересування практично неможливий був масовий переїзд на таку відстань! Хевеши навіть зробив висновок, що таблиці «кохау ронго ронго» повинні читатись справа наліво, згідно з письмом в долині Інду.

Таким чином, питання про давнє письмо острова Пасхи було ґрунтовно заплутане, і невідомо, як проходили б надалі дослідження писемності острова Пасхи, якби таблицями «кохау ронго ронго» не зацікавився ще один вчений …

Автор: Н. Чумаченко.