Слідами «Четвертого лева»

Арабський корабель

Розкрийте підручники з історії для середніх шкіл і вузів. У розділах про стародавній Схід, про Аравійський півострів ви майже не знайдете відомостей про арабське мореплавання. Навіть в працях солідних вчених, корифеїв європейського сходознавства XIX і XX століть, таких як Ж. Рено, М. де Слан, Б. Kappa де Во, І. Ю. Крачковський, ці дані або заперечувалися, або згадувалися побіжно. Найбільш впритул підійшов до питання про арабське мореплавання французький вчений Габріель Ферран, однак і йому не вдалося завершити роботу, про яку він мріяв. А між тим, до наших днів дійшли документи, які свідчать, що за плечима арабських народів – століття діяльності на морі, відмінно поставлене морське судноплавство і кораблебудування, що йдуть корінням сивої давнини.

Документи, що пережили не одне покоління дослідників, які зберігали таємницю, мовчали. Вони чекали свого першовідкривача. І він прийшов, щоб привселюдно, голосно і твердо сказати: так, арабське мореплавання налічує сотні років! Так, це не екзотика і не чергова гучна сенсація, а історія, заснована на фактах і неспростовних доказах!

РУКОПИСИ, ЩО ЗАГОВОРИЛИ В… ПЕТЕРБУРЗІ

«Не один раз на початку своєї роботи в Азіатському музеї, – згадував академік І. Ю. Крачковський, – я брав у руки один змішаний турецько-арабський збірник. Нічиєї уваги він раніше не залучав. Арабські частини були переписані досить недбало… і зводилися, головним чином, до трьох «Урджуза» – віршам якогось Ахмада ібн Маджида з досить нудним, як мені здалося, переліком морських переходів десь близько Аравії».

Томик невеликого формату. У червоній шкіряній палітурці з тисненням і застібками. Його-то і передав в 1937 році академік своєму учневі, тоді студенту IV курсу Ленінградського університету Т. А. Шумовському.

Рукопис виявився унікальним. Ніде в світі до сих пір не виявлено його копій. Потекли роки напруженої і пристрасної праці. Складний, дуже складний текст, насичений специфічними термінами, яких майже не знайти в словниках. Довелося «переварити» гори творів на різних мовах, довідників, енциклопедій. Це була нелегка подорож. Але вона таїла в собі масу відкриттів.

«МАВР ИЗ ГУЗЕРАТА»

На початку 1498 року португальська експедиція Васко да Гами (дивіться минулу статтю), обігнувши мис Доброї Надії, побачила простори нового океану. Адмірал не ризикнув рухатися далі по незвіданому маршруту. І піднявшись вздовж східного узбережжя Африки, кораблі експедиції кинули якір в порту Малінді. Васко да Гама зайнявся пошуками тубільного лоцмана. Король Малінді послав на флагман португальців місцевого лоцмана. Досвідчені європейські мореплавці відразу побачили, що мають справу з широко ерудованою людиною.

Ось що пише про нього молодший сучасник Васко да Гами португальський історик XVI століття Барруш: «Під час перебування Васко да Гами в Малінді… на борту його корабля був якийсь мавр з Гузерата… Поговоривши з ним, да Гама залишився дуже задоволений його знаннями, особливо, коли мавр показав йому карту, побудовану, як взагалі у маврів, з меридіанами і паралелями… Так як квадрати (довгот і широт) були досить дрібні, карта виявилася дуже точною. Да Гама показав Мавру велику астролябію з дерева, привезену ним, і інші металеві астролябії для зняття висоти сонця і зірок. Побачивши ці прилади мавр не виявив ніякого подиву…».

Що чекало подорожніх біля берегів південної Африки? Свідчить інший історик XVI століття Кутбаддін ан-Нахравалі: «Вони вперто відвідували це місце і тут гинули; ніхто з них не міг вийти в Індійське море… Вони посилено збирали відомості про це море, і, нарешті, вказав їм шлях досвідчений моряк на ім’я Ахмад ібн Маджид».

«Мавр з Гузерата». Так ось його справжнє ім’я – Ахмад ібн Маджид! Лоцман експедиції Васко да Гами. І… автор унікального рукопису, вперше дослідженого в наші дні.

Як же впорався тоді зі своїм завданням місцевий лоцман, який повів човни португальців по невідомому їм океану? Про це розповів рукопис. Ахмад ібн Маджид провів флагман португальців «Сао Габріель» та інші човни експедиції блискуче: прорізавши західну частину Індійського океану майже по її середині, флотилія прийшла в Калікут всього за 26 діб!

«Три лоції …». Робота над нею дозволила Т. А. Шумовському детально розкрити образ середньовічного арабського мореплавця. Він – спадковий моряк. Його дід і батько водили човни по Червоному морю, були чудовими знавцями давньої астрономії, переданої їм з минулих століть, майстерно керували вітрильниками. На відміну від батька і діда, які були майстрами каботажного плавання по Червоному морю і в прибережній частині східної Африки, він вийшов в океан, пройшов його вздовж і поперек.

Глибоке знання морської астрономії та метеорологічного режиму в Індійському океані, докладне і точне уявлення про численні гавані, попутні ознаки близькості суші, рельєфу дна на лінії фарватеру, ґрунтовне знайомство з корабельними приладами, вміння швидко знайти правильне рішення – ось далеко не повний перелік рис, якими володів лоцман Васко да Гами, «мавр з Гузерата».

Тонкий і вимогливий знавець південних морів, досконало володів технікою судноводіння, він свій досвід, свої знання виклав в ряді творів, один з яких – «Три лоції». Все, що написано Ахмадом ібн Маджидом і дійшло до нас, – надзвичайно цінне для науки. Його твори цікаві з ще одного боку: вони – підсумок досягнень не одного покоління арабських мореплавців, доказ того, що КУЛЬТУРА АРАБСЬКОГО СУДНОВОДІННЯ налічує багато СТОЛІТЬ, що пальма першості в морській картографії, енциклопедії належить не європейцям, а арабам…

ПРО ЩО РОЗПОВІВ УНІКУМ…

Четвертим – «левом моря» називає себе автор «Трьох лоцій», посилаючись на три найбільших на той час імені своїх попередників. Він докладно розповідає про морехідні якості багатьох своїх земляків, які жили в давні століття. У лоціях цікаво все – від практичних настанов, докладних описів мілин, вітрів, гаваней, орієнтирів по зірках до широких міркувань і узагальнень.

Чи знав Ахмад про те, що принесуть його батьківщині європейці, коли вперше вступив на борт їх човна в порту Малінді і вказав шлях на Індію? Чи міг він припустити, яка доля спіткає народи Сходу, їх культуру з приходом чужинців? Коли познайомився з Васко да Гамою – не знав. Але кілька років по тому, зрозумів. Зрозумів і написав: «Кораблі франків (так іменуються португальці) прийшли сюди і стали володіти ним (один з островів), після того, як напали на нього. О, якби я знав, що від них буде! Люди дивувалися їх справами».

Автор лоцій жив в XV столітті – столітті великих географічних відкриттів, подорожей Афанасія Нікітіна, Енріко Мореплавателя, Васко да Гами, Христофора Колумба. У той же час це було століття початку колоніального поневолення країн південної Азії, работоргівлі, закабалення індіанців Америки, знищення цивілізацій ацтеків та інків.

«О, якби я знав, що від них буде!» – Ахмад ібн Маджид зумів розгледіти біду, яку принесли з собою європейці. Багато пам’ятників старовини, багато рукописів арабів були викрадені, потім знищені колонізаторами. Тут-то і криється головна відповідь на питання: чому ми, які живуть в XX і XXІ столітті, не знали, що араби – нація мореплавців.

Автор: Л. Лаврова.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers