Середньовічне місто. Частина друга.
Звичайно, ріст і розвиток міст відбувалися аж ніяк не рівномірно. І залежало це, звичайно, від конкретних умов, але на ранньому етапі значною мірою і від спадщини – витоків. Раніше всього до IX століття міста як соціально-економічні центри склалися в Італії, де наново розвинулися Генуя і Флоренція, виросли Ріальто (майбутня Венеція) та багато інших. У X столітті сформувалися міста Південної Франції – Марсель, Тулуза, Арль, Нарбонн, Монпельє і багато інших. У ці ж століття піднімаються піренейські міста: в Каталонії – Валенсія, Барселона, в Португалії – Коїмбра; посилюються Кордова і Толедо, з’являються Мадрид, Калатрава та інші нові міста. Їх зростанню сприяли, як це не парадоксально, завоювання арабів, які ґрунтувалися переважно в містах, а також підйом торгівлі в Західному Середземномор’ї.
Більшість міст в цій зоні мало античну підоснову. Ці традиції, так само як і не пересихаючі потоки торгівлі з Візантією і Близьким Сходом, були основою того, що міста в цих регіонах виростали як гриби.
У X – XII століттях складаються міста по Дністру і Дунаю, в Північній Франції та Нідерландах, Англії та Німеччини, в першу чергу рейнські. І тут багато хто мав античні корені: Париж (римська Лютеція), Мец, Бордо розвинулися на місці старих римських містечок. Регенсбург, Лорха, Лестер та інші – на місці таборів римських легіонів. На Рейні абсолютно нове життя здобули Майнц і Вормс, на Шельде – Турне, на Маасі – Маастрихт. На руїнах сусідніх малих римських містечок в X столітті були зведені нові князівські резиденції, що стали ембріонами майбутнього Будапешта. Заново виросли на місці римських поселень Гент, Антверпен, Куртре.
Однак більшість міст в цій зоні, де вплив античних і племінних начал був приблизно врівноваженим, піднімалося абсолютно наново. Це, насамперед, стосувалося «класичного» регіону середньовіччя – Північної Галії (території між Луарою і Рейном), тобто майбутніх Східної Франції і Західної Німеччини.
Хочу ще раз сказати, якою важливою виявилася спадщина! Власне, саме минуле вирішувало, як йшло життя цілих країн і народів. Візьмемо Англію. Тут міста склалися в X – XII століттях, і ядром багатьох з них було давнє кельтське ярмаркове і культове містечко, використане потім римськими легіонерами для устрою табору, а пізніше стало центром одного з ранніх англосаксонських королівств або опорним пунктом норманів. Наприклад, Вінчестер. Адже це кельтський Вента (племені) белгів, потім римський Вента Белгарум, англосаксонський Вінта Чесестер (від «Каструм», фортеця). Або кельтський Глева, потім це римський Глевум, потім англосаксонський Глостер, що перетворився на середньовічний Глостер, і т. д. Такою ж була картина і на інших власне римських територіях. Вирішувало минуле. Воно входило і проростало новим. І виявлялося: ніщо не зникає безслідно.
Пізніше інших, в XI – XIII століттях, склалися феодальні міста на північних околицях і у внутрішніх областях Зарейнської Німеччині, в країнах Скандинавії, в Ірландії та Угорщини, там, де не було зрілих попередніх соціумів і розвиток відбувався хоч і на дещо зміненій, але все-таки родоплемінній основі. Тут міста виростали, як правило, з ринкових, торгово-ремісничих містечок, з колишніх племінних центрів, або бургів.
Шлях поморських і східних слов’ян.
Як і всі пізні родоплемінні суспільства, русичі знали кілька типів градообразних поселень. Археологами добре вивчені колективні притулки-городища, що стали ядрами ряду міст у кривичів, полян, древлян і т. д.; потім садиби-резиденції князів, цвинтарі, які були і центрами доменіальних володінь, і одночасно державною мережею; торгові емпорії і купецько-ремісничі поселення іноді з певними військово-владними функціями.
У VIII столітті торгові емпорії східних слов’ян входили у велике «торгове півкільце», яке починалося від Північної Франції, британських проток і Фландрії, захоплювало узбережжя Балтійського моря, потім йшло вздовж Дніпра і Волги. Ось міста цього «півкільця»; Руан, Ам’єн, фризький Квентовік, Домбург, Дорестал на Маасі; англосаксонські гавані Лондон, Хамві (майбутній Саутхемптон), Дорчестер і Дройтвіч, потім Бардовік (близько майбутнього Гамбурга), ютландський Хедебю, Екеторп на острові Еланд, Хельге і Бирка шведів (озеро Меларен, неподалік від майбутнього Стокгольма), норвезький Каупанг в Ослофьорде, Любек ободритів, вендські Йомсборг, Юмне (Волін), Щецін і Гробиня поморських слов’ян, (Стара) Ладога, Новгород, Гнездово, (Стара) Русса, Ростов Великий, Київ русичів, Булгар камських болгар і хозарський Ітіль у гирлі Волги, а також безліч більш дрібних поселень і стоянок по берегах Північного і Балтійського морів і озера Ладога.
На території східних слов’ян були відомі й інші ранні міста: Муром, Полоцьк, Псков, Смоленськ, Чернігів. Ранньофеодальне руське місто веде свою історію з кінця X – XI століть. Саме з цього часу в городищах стали помітно зростати торгові передмістя і з’явився термін «городянин». А з X століття почалася масова забудова Києва, Новгорода, (Старої) Ладоги, Полоцька. Сюди стікаються люди, різноманітність форм міського життя.
Звичайно, і тут, як і всюди в Європі, міста ці стають опорними пунктами в державній централізації і християнізації. Дослідники походження ранніх міст у русичів приходять до висновку, що у них, як і у багатьох інших народів варварської зони, у генезі міст послідовно і (або) паралельно з’єднувалися поселення типу торгової емпорії та притулку. Гніздово, (Стара) Ладога і Псков (точно так само, як, наприклад, Щецін, Кольберг, Булгар та Ітіль) склалися за рахунок торгово-ремісничого передмістя при укріпленому замку. Сарське городище (попередник Ростова Великого), навпаки, склалося як торгове містечко і лише пізніше знайшло зміцнення і функції фортеці. Для порівняння можна нагадати, що Лондіній – Лондон в VII – VIII століттях був торговим містечком Лунденвічем, а з IX століття – Бургом Лунденбургом.
У найменуванні англійського міста Фордвіч з’єдналися обидва ці топоніма. Але найчастіше місто мало спочатку два або більше ядер, було ніби подвійним, потрійним містом, у складі якого кожне з сусідніх поселень мало свої центральні функції: резиденція правителя, господарський центр, торгово-ремісничий посад з ринком. Найчастіше поруч розташовувалися місце культу і фортеця-притулок, а також аграрні землі. Саме так розвинулися найбільш відомі ранні міста в Північній Європі, багато англійських міст, а на континенті – Брюгге, Гент і багато інших. Ранній Київ включав княжий град Вишгород, святилище, фортецю Самбатас, передмістя, княжий теремний Палац поза містом.
Автор: Ада Сванідзе.