Роздуми про другу світову

Гітлер и Сталін

Сьогодні, 9-го травня світ святкує день перемоги у самій кривавій та найбільшій війні, яка тільки була в людській історії. І хоча ці події ось вже більше ніж півстолітньої давності, давно лишились у минулому, в пам’яті та історії, вони по сьогодні гомонять свою сумну пісню, та що дуже прикро – стають темою політичних спекуляцій вже не минулого, а нашого сьогодення.

Так, друга світова війна у великій мірі була війною двох тоталітарних режимів та двох чи не одіозніших, та разом з тим найжорстокіших постатей історії – Адольфа Гітлера та Йосифа Сталіна. І день перемоги над фашисткою Німеччиною – це нібито день перемоги Радянського Союзу, та його «великого вождя», який заодно «поклав» під себе усю східну Європу. Це все вірно, але…

Але ми з вами, жителі вже 21-го століття ще маємо нагоду застати представників старшого покоління, наших дідусів та бабусь, яким «пощастило» бути свідками тих жахливих подій. Вони, наші дідусі та бабці, представники «втраченого покоління», діти війни і її учасники, ще добре пам’ятають гудіння німецьких месершмітів та залпи радянських «катюш», такі речі не просто стираються з пам’яті, навпаки вони закарбовуються на все життя. От спитайте у них, спитайте у ветеранів радянської армії, чи у ветеранів УПА, чи у ветеранів Вермахту, кому всі вони молились перед боєм. Ні, не «великим вождям» Сталіну, та Гітлеру, всі вони молились Богу. Всі вони воювали не «за Сталіна, за Родину», а за свою домівку, своє життя. Мільйони людських життів, мільйони понівечених доль – така ціна безумству двох тиранів та байдужості багатьох людей, які допустили їх до влади.

Щодо історичних передумов другої світової війни то тут не все так однозначно як видається на перший погляд. У червні 1941-го року Гітлер ніби то підступно (без оголошення війни) напав на СРСР, так на протязі довгого часу нам розповідала радянська пропаганда, та однобока радянська історія, при цьому замовчуючи той факт, що дядько Сталін сам перший готувався до нападу, Гітлер просто зіграв на випередження. В наслідок чого чималі військові сили радянської армії, зосереджені на кордоні (бо готувались до нападу) на першому етапі війни попали в німецьке оточення та були винищені. Для совєтів то була справжня військова катастрофа. Невідомо, в яку сторону пішла б історія, якби напав першим товариш Сталін, (може ми б тоді ще досі жили в Радянському Союзі?) але кривава друга світова війна з мільйонними жертвами так чи інакше але мала місце бути.

Та давайте зараз не будемо займатись політичним аналізом минулих подій, а просто згадаємо та вшануємо пам’ять простих солдатів, вояків, радянських, українських, німецьких, польських, французьких, американських, японських та інших країн, які проливали свою кров, та віддавали власні життя, задля перемоги. Перемоги не політичної та військової, а власної, особистої. Адже з перемогою прийшов мир, а з ним нове життя, тож сьогодні не стільки день перемоги, скільки день миру. Нам же з висоти 21-го століття треба навчитись цінувати той мирний час, в якому нам пощастило жити.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *