Поштамт в бочці
Поштамт в бочці? Це, напевно, щось дуже давнє – подумаєте ви, пробігши очима назву статті. І частково, будете праві. Але тільки частково … У 1897 році філателістичний журнал «Всесвітня пошта» вирішив здивувати читачів повідомленням про незвичайну поштову скриньку, що існувала в XVII столітті «в неосвіченій Африці». Журнал надрукував уривок з книги Адама Олеарія «Подорож на Схід». Те, що писав Олеарій, дійсно виглядало забавною дивиною. Виявляється, що на половині шляху з Європи до Індії, біля мису Доброї Надії (тоді ще не існувало Суецького каналу), «голландці мають на пристані особливе місце і камінь, в який вони кладуть листи, щоб проїжджі інші голландці були сповіщені про їх шлях і мандри, звідки і куди вони пливли і що з ними особливого сталося».
Півстоліття минуло після появи цієї замітки, два з половиною століття минуло, відколи подорожував Олеарій, але, виявляється, ще порівняно зовсім недавно, в середині XX століття, зустрічалися такого роду поштові скриньки.
У 1946 році такий собі пан Джон Колдуелл відправився на маленькій яхті «Язичник» у сміливу подорож з Панами до Австралії. Він не ставив собі за мету здивувати світ. Просто Колдуелл дуже любив свою дружину, а іншого способу дістатися додому в цей перший післявоєнний рік у нього не було. Розповідь про героїчний похід може прочитати кожен – книгу Д. Колдуелла «Відчайдушна подорож» можна знайти навіть в інтернеті. Ми ж обмежимося лише тим, що має безпосереднє відношення до поштамту в бочці …
Подорож затягнулася. І коли морський Робінзон пропливав повз Галапагоські острови, він згадав про старовинну поштову скриньку, колись встановлену тут китобоями. Ось як описує Колдуелл цей ящик:
Коли якийсь човен повертався додому, він обов’язково забирав всі листи, що лежали в ящику на березі. Тепер замість ящика там стоїть порожня бочка. І в наші дні рибальський човен, що пливе на північний схід, або якийсь човен по дорозі з островів на материк забирає всю кореспонденцію і здає її на пошту в Панамі або Сан-Дієго. І, як не дивно, залишені тут листи – з марками або без марок – доходять до адресата … рано чи пізно».
Довго плив впертий моряк від Галапагос до Австралії, борючись з грізною стихією. І коли він прибув на батьківщину, виявилося, що лист, опущений у бочку, все ж випередив його. Такий поштамт на Галапагосі – своєрідний поштовий раритет.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.