Порятунок скарбів Британського музею

Британський музей

Людині, яка не пережила жахів війни, не випробувала бомбардування, може здатися, що проблема збереження творів мистецтва вирішується досить просто: достатньо закопати їх у землю або, в крайньому випадку, заховати в глибокому підвалі або бомбосховищі, що забезпечує захист від прямого попадання і руйнівного і впливу вибухової хвилі. Але на ділі все виявляється набагато складніше. Співробітники Британського музею зрозуміли це ще під час першої світової війни (1914-1918), коли над Лондоном раптово нависла загроза бомбардування з німецьких цепелінів.

У той час для зберігання музейних цінностей була обрана покинута ділянка лондонського метро. Тоді навряд чи хто замислювався про наслідки цього поспішного рішення. Здавалося, вдаліше місця і не знайти: глибоко під землею і в той же час поруч із Британським музеєм.

Ніхто точно не знає, в яких умовах зберігалися там експонати, але, коли загроза минула і їх витягли на світло, вони виявилися в настільки жахливому стані, що врятувати їх в той час реставраційними засобами було неможливо. Щоб розібратися в причинах цього явища, була створена хімічна лабораторія, яка зайнялася також розробкою «безпечних» методів реставрації, контролем за їх застосуванням і публікацією результатів роботи. Так виникла науково-дослідна лабораторія Британського музею.

Встановити основну причину ушкоджень було неважко. Вона полягала в раптовому і тривалому впливі несприятливих умов середовища. Вплив на погодні умови, температурний режим і відносна вологість, недостатня або надмірна вентиляція і забруднене повітря – все це позначилося на стані експонатів, які в залежності від своєї структури і матеріалу, використаного для їх виготовлення, по-різному реагували на ці фактори.

Деякі предмети виявилися особливо крихкими. Комахи-паразити знищували дерево, папір, полотно і шкіру, псували книги і етнографічні матеріали. На папері, малюнках і акварелях з’являлися плями цвілі. У палітурках зі шкіри та клеєної тканини, в достатку містять необхідні живильні речовини, мікроорганізми, що швидко розмножувалися. Сирість і відсутність світла також створювали для них сприятливе середовище. Водорозчинні солі посилювали корозію металів (особливо постраждали від цього експонати з пустель Єгипту та Месопотамії).

Крім визначення причин пошкоджень та перших експериментальних спроб реставрувати постраждалі предмети лабораторія проводила досліди з метою вивчення росту мікроорганізмів в різних середовищах. Її основне завдання полягало у визначенні оптимальних умов зберігання музейних експонатів.

З моменту закінчення першої до початку другої світової війни у англійських вчених було достатньо часу для розробки методів, що дозволяють усунути несприятливий вплив різних чинників навколишнього середовища.

Ясно було одне: найцінніша частина національної колекції, розміщена в центрі Лондона, перебувала занадто близько від об’єктів, по яким міг бути завданий удар в разі війни. Виникла нагальна потреба продумати план евакуації музейних зібрань. Після численних поїздок з метою вивчення різних районів країни був складений короткий перелік місць можливого зберігання експонатів. Упаковані в підвалах музею цінності переправлялися на вантажівках і в залізничних вагонах до місця призначення – завдання не з легких, враховуючи тодішні затори на дорогах.

Найцінніші книги і рукописи були відправлені в Національну бібліотеку Уельсу в Аберістуїте, що повністю виправдала покладені на неї надії. Скарби Національної галереї пред’являли особливі вимоги: картини не витримують невміле поводження, бояться вогкості, їх найкраще розвішувати на стінах або металевих рамах, щоб було зручно стежити за їх станом. Для меблів необхідний простір, дощаті настили і підставки. Дрібні предмети найкраще зберігати в закритих ящиках, які при необхідності можна швидко і легко оглянути.

Завершення цієї роботи вселяло впевненість, що для порятунку національного надбання від загибелі зроблено все можливе. При цьому звичайно, передбачалося, що музейні будівлі Лондона та інших міст не піддадуться бомбардуванню. Ця надія звалилася в 1940 р., коли гітлерівська авіація зруйнувала собор у місті Ковентрі. Почалася серія повітряних нальотів на історичні пам’ятники і музеї. У небезпеці опинилися всі наявні там твори мистецтва.

У цих умовах виникла думка про створення одного великого сховища. Але де його обладнати? Всі відповідні місця були вже зайняті. Вирішення цієї проблеми знайшов У. Черчілль, який запропонував використовувати в цих цілях величезний вапняковий кар’єр в Уілтширі, єдиним недоліком якого була висока відносна вологість, що досягала 98%. (Свого часу цей кар’єр планували використовувати для вирощування печериць.)

Інженери знайшли спосіб перепинити шлях воді, і після обговорення деталей з відповідними адміністративними органами почалися будівельні роботи. У кар’єрі був створений машинний зал, обладнаний установкою для кондиціонування повітря і резервними генераторами на випадок аварії основного генератора. В результаті через рік було отримано ідеальне підземне житло обсягом понад 5600 м з постійною температурою повітря відносною вологістю 60% і необхідним рівнем освітлення. У ньому розмістилася велика частина колекції Британського музею, меблі, килими та інші експонати з лондонського музею Вікторії та Альберта, а також цінні колекції з інших музеїв.

Тим часом йшла евакуація скарбів національної галереї. Картини з її зборів були запаковані в контейнери і відправлені залізницею в сланцевий кар’єр Маноду, розташований поблизу Блайнай-Фестініога в Уельсі.

Тут під склепінчастими стелями було створено кілька сховищ, прикритих потужними металевими ковпаками для захисту творів мистецтва від кам’яних уламків. Спочатку викликав побоювання проникаючий всюди світло-сірий сланцевий пил, проте пізніше з’ясувалося, що він не пошкоджує поверхні і легко видаляється.

У кар’єрі Маноду було зроблено цікаве відкриття: при нагріванні а до +15 °С відносна вологість знижується до 58%, наближаючись до оптимальної. Такий спосіб кондиціонування повітря обходився дешевше, ніж в кар’єрі, де розміщувалася колекція Британського музею (там застосовувався інший метод стабілізації температурно-вологого режиму). У кар’єрі Маноду була створена реставраційна майстерня, яка давала можливість підтримувати картини в ідеальному стані. Однак згодом з’ясувалося, що особливої необхідності в ній немає. Стан картин свідчив про переваги кондиціонування повітря. «Картини вели себе чудово, – зазначав завідувач сховищем в Маноду, – у нас було набагато менше проблем з тріщинами і відшаруванням фарб, ніж на Трафальгарській площі». Урок пішов на користь, і зараз в Національній галереї застосовується метод кондиціонування повітря,

Незважаючи на складну процедуру перевезення і зберігання, ні одна картина серйозно не постраждала. Через 6 років і 3 місяці після відправки першої партії картин в Уельс вся колекція була повернена в Національну галерею. Те ж саме можна сказати про збори Британського музею і музею Вікторії та Альберта.

Найбільші побоювання виникали за збереження експонатів, що залишилися в головних будівлях Британського музею у Лондоні, в тому числі великого числа книг. Зрозуміло, перевезти в безпечне місце близько 10 млн. книг не представлялося можливим. Потрібно було врятувати хоча б найбільш цінні екземпляри, але і це завдання виявилося надзвичайно складним. У чотирьох відсіках книгосховища музею залишилися практично всі книги, і один з них постраждав від прямого попадання потужної запальної бомби. Для гасіння пожежі довелося викликати пожежні команди навіть з віддалених районів міста.

З огляду на те, що в кожному відсіку перебувало до 250 тис. книг, збиток був нанесений величезний, проте з часом щедрі дари, які надходили з усіх кінців світу, заповнили понесені втрати.

З цього короткого оповідання про трагічні періоді в історії музеїв ясно одне: плани порятунку творів мистецтва потрібно було готувати завчасно, до настання катастрофи.

Автор: Гарольд Плендерлейт.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А вообще правильно устройство музеев очень для надлежащего сохранения экспонатов, тут имеют значение даже такие казалось бы мелочи как, какая металлочерепица установлена на крыше (например качественная ли это металлочерепица Arcelor или что-то другое).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers