Плавання Григорія Істоми з Білого моря в Норвегію і Данію

Плавання Григорія Істоми

У 1496 році було здійснено перше відоме плавання росіян з гирла Північної Двіни в Данію, про яке дійшов до нас докладний опис. Здійснив це плавання Григорій Істома посол Івана III, а описав його австрійський дипломат Сигізмунд Герберштейн, особисто знайомий з Істомою і який двічі приїжджав до Росії в 1517 і 1525 роках.

Перше видання «Записок про московитські справи» з’явилося в 1549 році. Вони були написані латинською мовою, яка була в XVI столітті міжнародною мовою, в 1557 році – вийшли на німецькій мові. Протягом XVI століття «Записки про московитські справи» багато разів перевидавалися. Перший друкований російський переклад їх з’явився в 1832 році. Це фактично була перша книга, присвячена Росії та її географії.

У розділі «Плавання по Льодовитому морю» Герберштейн описує похід Григорія Істоми, який був під час відвідування Герберштейном Москви товмачем (перекладачем) при дворі Великого князя Московського. Григорій Істома, якого Герберштейн називає «людиною діловою і знаючою латинську мову», розповів Герберштейну про свою подорож з гирла Північної Двіни в Копенгаген кругом північних берегів Швеції і Норвегії. Таке плавання було скоєно набагато раніше англійців та голландців.

Григорій Істома був посланий з дорученням до короля Данії, але так як в цей час Московський князь був у ворожих стосунках зі шведами, то Істома не наважився їхати в Данію звичайним шляхом через Балтійське море, а обрав інший, більш довгий, але зате більш безпечний шлях з гирла Північної Двіни в Копенгаген кругом північних берегів Швеції і Норвегії. Подорож почалася з Новгорода. Перший етап подорожі до гирла Двіни був для Істоми нелегким. Це дорога, для якої, за її тягар і ускладнення, не могла ніколи знайти достатньої кількості проклять…».

Прибувши на Північну Двіну, Істома найняв у поморів чотири човни. Потім Істома і його супутники пливли по «… правому березі океану», тобто по тому березі Білого моря, який тягнеться від гирла Північної Двіни до Мезенської губі. Залишивши праворуч море, яке отримало свою назву від річки Печори, вони досягли мису Святий Ніс, пройшовши який «… вони прибули до якоїсь скелястої гори, яку потрібно було обігнути. Коли вони були там на декілька днів затримані противними вітрами, то мореплавець сказав їм: «Ця скеля, яку ви бачите, називається Сім, і якщо ми не умилостивимо її якимось даром, то нам нелегко буде пройти повз неї». Істома, за його словами, дорікнув корабельнику за пусте марновірство. Тоді після цих закидів замовк, і сила бурі затримала їх там на цілих чотири дні, а потім вітри заспокоїлися, і вони відплили. Коли йшли вже при попутному вітрі, то господар човна сказав: «Ви знущалися над моєю пропозицією умилостивити скелю Сім, як над порожнім марновірством, але якщо би я вночі не виліз таємно на стрімчак і не умилостивив б Сім, то нам аж ніяк не було б дано пройти». На питання, що підніс він, той відповів, що насипав на виступ каменю, який ми бачили, вівсяної муки, змішаної з маслом.

Далі човни пройшли поблизу півострова Мотка, на краю якого стояла фортеця Вардегуз, що означає «Вартовий будинок». Ця фортеця збудована норвежцями в XIV столітті на північний захід від півострова Рибачий.

В даний час назву Мотка мають і затока, що відокремлює від материка півострів Рибальський з півдня – один з найзначніших півостровів на лапландському березі, і мис, що знаходиться при вході зі східного боку в озерця або гавані Нової Землі, що становить вершину Мотовської затоки, через яку мали проходити Істома та його супутники.

Пропливши далі вздовж берегів Норвегії, вони в районі Тормсе перетнули російсько-норвезький кордон. «Потім приплили вони в країну Дікілоппів, які є ні чим іншим, як дикі лопарі, до місця, що зветься Дронт і відстоїть від Двіни на двісті миль на північ. За їхніми розповідями, государ Московії звичайно стягує подати аж до тих міст».

Дронт – це норвезьке місто Тронгейм. Його не могли минути Істома і його супутники, так як він, ймовірно, був першим містом, яке вони побачили після тривалого плавання поблизу пустельного берега Північної Норвегії, і, залишивши свої човни в Тронгеймі, на санях дісталися до Копенгагена. «Далі, там вони покинули свої човни і решту шляху проїхали по суші на санях. Закінчивши, нарешті, цей шлях, вони прибули до норвезького міста Бергена, яке лежить прямо на північ між горами, а звідти на конях в Данію».

Крім плавання Григорія Істоми, Герберштейн в своїх «Записках» повідомляє про подорожі Власія і дяка Дмитра Герасимова. Всі ці три особи, в якості послів Великого князя, в кінці XV або на початку XVI століть їздили в Данію через Біле море і Льодовитий океан, по західному березі Скандинавського півострова.

Інтерес Герберштейна до плавання росіян з Білого моря в Норвегію і Данію пояснювався тим, що в першій половині XVI століття географи мали ще дуже туманне уявлення про полярні країни Північної півкулі. Поповнити ці знання новими і притому достовірними відомостями вирішив Герберштейн. Так дійшли до нас розповіді учасників цих перших плавань росіян до Норвегії і Данії.

Автор: М. Бліох.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers