Курган в Бес-Шатир або таємниці скіфських поховань
На правому березі річки Ілі, в 120 кілометрах від Алма-Ати лежить урочище Бес-Шатир. Стиснуте горами Чулак-Тау і вершинами Заілійського Ала-Тау, воно справляє досить похмуре враження. Тут Влітку 1954 року Семиреченська експедиція Академії наук Казахської РСР виявила кілька десятків курганів, висота яких сягала 20 метрів. Навіть побіжний огляд показав археологам, що перед ними – царські кургани саків (як називали скіфів, що жили в Сибіру і Казахстані). У 1958 році почалися розкопки. Був обраний один з найвищих курганів, обкладений кам’яними брилами. Щоб видалити ці валуни і відкрити земляний насип, знадобилося чимало часу і сил.
Ось вже знято верхній шар землі. Через кілька метрів лопати застукали по дереву – шлях перегородив високий накат з колод, що досягали метра в діаметрі! Під першим шаром колод відкрився другий. Всього довелося видалити п’ять рядів, що відділяли верхнє приміщення від шару насипаної землі.
Це верхнє приміщення являло собою квадратний дерев’яний зруб з могутніх Тяньшанських ялин. Але поблизу в радіусі 100 кілометрів не було ніяких ознак лісу. Звідки ж будівельники кургану брали дерево? Цю першу загадку вдалося розгадати без зусиль. Археологи помітили, що кінець кожного стовбура сточений на 15-20 сантиметрів, ніби його довго волочили по камінню. А в 70 кілометрах від річки Ілі до сих пір збереглися зарості тянь-шаньських ялин. Мабуть, саме звідти доставляли саки будівельний матеріал для царських поховань.
Подальше обстеження кургану показало, що тут чимало загадок і несподіванок. Насамперед, у верхньому приміщенні не виявили нічого, крім наконечників стріл. За ним без легко визначили вік могильника: V століття до нашої ери. Але де ж похоронне начиння, яка неодмінно супроводжувало кожне поховання скіфів? І де саме поховання?
Не було й натяку на хід, який вів би під землю. Стали крок за кроком обстежувати стіни і підлогу, поки один з учасників експедиції несподівано не провалився під землю. Ретельно замаскований хід розширили, і відкрився довгий коридор з безліччю бічних відгалужень. Вирішили дослідити підземний лабіринт по частинах.
У деяких проходах були виявлені купи землі. Чи не встигли тут побувати стародавні грабіжники могил? Але важко було допустити, щоб грабіжники могли виконати таку колосальну роботу – прорити під землею коридор довжиною в сотню метрів і мало не кілька сот метрів бічних проходів. Питання про походження куп землі в бічних проходах так і залишилося загадкою.
У ході обстеження було знайдено чимало дрібних предметів. У їх числі – знамениті віслообушні сокири з бронзи. Вважалося, що вони зникли близько VIII століття до нашої ери. Нова знахідка довела, що вони проіснували значно довше.
Перед археологами був, безсумнівно, царський курган, який вдалося датувати з точністю до ста років. Мабуть, протягом кількох століть нога людини не ступала на долівку цих приміщень. Підраховано, що спорудження кургану було під силу не менше ніж 10 тисячам людей при безперервній праці протягом місяця. Все це говорило про шляхетність похованої тут людини. Однак саме поховання так і не знайшли.
Деякі археологи припустили, що відкритий могильник – помилковий (які в давнину іноді споруджували, щоб зберегти в таємниці дане поховання). Але навіщо ж тоді були зроблені підземні ходи? Історія зберігає ще чимало загадок.
Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.