Корона у фруктовому саду

Іоанн Безземельний

У відгуках про Іоанна Безземельного, короля англійською з 1199 по 1216 рік, сучасники на рідкість одностайні. Віроломний тиран – багатьом і така характеристика здалася б занадто м’якою. Дійсно, ледь підписавши Велику Хартію Вольностей, Іоанн відмовився її виконувати. «Добрим підданим короля Джона» залишалося тільки знову взятися за луки та мечі, щоб нагадати забудькуватому королю його обіцянки.

Перипетії війни закинули Іоанна на схід Англії в район поблизу мілководної затоки Уош. Ось тут-то, за обставин досить туманних і до того ж ускладнених швидкою смертю короля Джона, зникли коштовності англійської корони. Здавалося, сліди скарбів надійно загубилися в низці століть, однак нещодавно два професори університету в місті Ноттінгемі, мабуть, вхопили кінчик тієї ниточки, яка може призвести до них.

Доля короля і його скарбів анітрохи не хвилювала професора геології Еванса, коли він обмірковував плани своєї роботи. У районі Уоша професор із співробітниками мав намір вивчати осадові відкладення, намагаючись розібратися в процесах народження нафти при розпаді морських порід.

Навпаки, професор Хольт, історик, скрупульозно вишукував найдрібніші факти, що стосуються останнього походу Іоанна Безземельного. І несподівано дослідники, які вирушили по різних дорогах, виявилися в буквальному розумінні слова на одному і тому ж місці.

Еванс виявив, що магнітометри та прилади для визначення питомих електричних опорів порід дають відхилення в одному і тому ж місці. Професор Хольт у свою чергу встановив інше. Протягом трьох днів, з 9 по 12 жовтня 1216 року, король Іоанн зі свитою двічі перетинав Уош по мілководдю поблизу берега. 9 жовтня король благополучно перебрався з містечка Сполдінг, що знаходилось на одній стороні Уоша, в містечко Кінгс-Лінн, яке перебувало на іншій. Через три дні королю знадобилося повернутись назад. Але, виїхавши з Кінгс-Лінна король і свита так і не дісталися до Сполдінга, а опинилися в розташованому на півдорозі містечку Вісбех. – Чи не може це означати, – задумався професор Хольт, – що їм завадила якась надзвичайна подія саме на цьому відрізку дороги? Варто уважніше придивитися до того, що представляла собою ця дорога восени 1216 року.

Уош тоді був набагато ширший, ніж тепер. Вздовж берега тягнулася довга мілина, складена з річкових наносів. По мілині, укріплена дерев’яними містками, і проходила дорога через затоку. Переказ стверджує, що цією дорогою марширували ще когорти римських легіонерів, а фермери й купці іноді користувалися нею навіть у XVI – XVII столітті. Навряд чи можна було назвати зручним цей шлях. Під час припливу дорогу затопляло, а зійти з неї на багатьох ділянках означало вірну смерть, так як по обидві сторони лежали болота. Цю дорогу і слід було відшукати, хоча вже кілька століть на її місці зеленіли сади і поля.

Саме цю дорогу, більш щільну, ніж навколишні породи, і побачили геофізичні прилади. Рухаючись вздовж занесеної дороги, геологи дісталися до місця, де ущільнення ґрунту закінчувалося. Професор Еванс пояснив це тим, що тут знаходилося гирло ріки. Роздуми професора Хольта про місце можливої події приводили в той же самий район.

У фруктовому саду, який цвіте тут зараз, встановили обладнання і почали проходку слабкої свердловини. На десятиметровій глибині в цьому районі основні породи – м’які юрські глини. Але бур наткнувся на щось тверде! Збільшили тиск на бур, але в результаті тільки зламався зуб у свердла і воно погнулося. А коли свердло з’явилося на світ, на ньому блиснули крихітні шматочки золота і срібла. При ретельному огляді знайшли, що до свердла прилипли також невеликі осколки заліза і міді.

Мабуть, все виглядало так. Легковажний і квапливий король Іоанн наказав збиратися в дорогу, не звертаючи уваги на приплив. Ніхто з придворних не наважився заперечити. Все йшло гладко, поки загін рухався безпосередньо по мілині . Але ось в гирлі річки мілина скінчилася, і дорогу потрібно було розшукувати під водою. Через високу воду частина вершників і багаж потрапили в болота. Між життям і коштовностями вибирати не доводилось…

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.