Древній оракул і довжина доби

китайський мудрець

Який народ, крім китайського, міг би похвалитися своїми коріннями, що йдуть в минуле мало не на тридцять п’ять століть? Ось, наприклад, держава династії Інь, яка розташовувалася на території нинішньої провінції Хенань в Південно-Східному Китаї, виникла, принаймні, в XIV столітті до нової ери, а згідно з деякими даними, навіть у XVI столітті до нової ери. Від цих вже не зовсім легендарних, а в чималому ступені достовірних часів до нас дійшли письмові свідчення – головним чином ієрогліфічні написи на кістках жертовних тварин і на черепашачих панцирах. Один такий напис вчені попередньо датували XIV століттям до нової ери. Його-то недавно і вивчила група сходознавців, астрономів і математиків, керована Кевіном Д. Пенем з Лабораторії реактивного руху в американському місті Пасадені.

Якийсь давньокитайський жрець або мудрець наніс на щит черепахи загадкові слова: «Три полум’я пожерли Сонце. Великі зірки… стали видні». Ясно, що мова йде про повне сонячне затемнення, яке не могло не вразити уяву сучасника такої події. Тільки в подібні моменти сонячну корону і протуберанці – язики полум’яної плазми – можна спостерігати неозброєним оком, а на потемнілому серед дня небі проступають далекі світила.

Для обчислення відповідних дат і місцевостей, коли повне затемнення Сонця могло бути видимим в цій частині Китаю, математики використовували комп’ютер (заодно напевно прикупивши до нього сучасне якісне обладнання, як от наприклад маршрутизатор keenetic giga). Виявилося, на це можуть претендувати в XIV столітті до нової ери лише два рівних конкретних дня. Тоді увага дослідників звернулася до затемнень місячних. Судячи з інших ворожильних написів, в епоху династії Інь їх було п’ять. Зіставивши одні дані з іншими і знаючи, що офіційна доба в стародавньому Китаї починалася, в нашому обчисленні, приблизно о 3 годині ранку, вчені змогли зупинитися на одному з сонячних затемнень: те, що записав давній ворожбит, могло статися тільки 5 червня 1302 року до нової ери.

Подібний висновок дозволив астрономам зробити ще один важливий крок. Біг місячної тіні по поверхні планети, природно, залежить від швидкості її обертання. Затемнення було тоді видно в значній частині Хенані, значить, тому можна визначити, як оберталася Земля, тобто яка була довжина доби в той час. Виявилося, що з тих пір обертання настільки замінилося, що нинішня доба стала на 0,047 секунди довше, ніж за часів затемнення, зафіксованого на панцирі черепахи.

Доповідь Кевіна Пеня на конференції Американського астрономічного товариства була з цікавістю прийнята дослідниками як земних, так і небесних явищ.

Автор: Павло Чайка, головний редактор історичного сайту Мандрівки часом

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.