Чому загинув Титанік?

Титанік

14 квітня 1912 пароплав «Титанік», здійснюючи перший рейс із Саутгемптона до Нью-Йорка, на широті 41 ° 46 ‘N і довготі 5044′ зіткнувся з айсбергом і затонув через дві години сорок хвилин на глибині більше 3,5 кілометра. У момент аварії на борту лайнера перебувало 2200 осіб, з них 1316 пасажирів. Врятовано 711… Ця найбільша катастрофа настільки вразила світ, що ось вже понад сто років її не можуть забути, до неї знову і знову повертаються журналісти, письменники, діячі кіно, морські фахівці; вона хвилює всіх, хто знайомиться з обставинами загибелі «Титаніка».

За матеріалами розслідування можна судити про запеклу конкурентну боротьбу судновласницьких компаній за володіння «Блакитною стрічкою Атлантики». Завоювання цього почесного призу означало – престиж, рекламу, забезпеченість лайнера пасажирами, нечувані доходи.

У гонитві за прибутком від перевезень пасажирів через Північну Атлантику в середині XIX століття організовуються нові компанії «Кунарл лайн», «Уайт Стар лайн», «Гійона лайн» та інші.

Одним з найбільш серйозних претендентів на «Блакитну стрічку Атлантики» була «Уайт Стар лайн» – майбутній власник «Титаніка». Не раз компанія відчувала гіркоту поразок, але потім щоразу її голова Ісмей йшов ва-банк і вигравав.

У гонитві за швидкістю, більшою кількістю рейсів, судновласники нехтували правилами безпеки. В результаті кораблі і пасажири нерідко трагічно гинули. Блакитна стрічка ставала для них траурною. Так, «Атлантик» компанії «Уайт Стар лайн», виконуючи рейс Ліверпуль – Нью-Йорк 25 березня 1873 року зі повного ходу сів на скелі. З 862 членів екіпажу і пасажирів врятувалося всього 316 чоловік. «Арізона» компанії «Гійона лайн» в листопаді 1879 року на великій швидкості наскочила на айсберг і втратила носову частину.

На замовлення німецької компанії «Норддейчер Ллойд» в 1897 році був збудований «Кайзер Вільгельм дер Гроссе». Незабаром лайнер, розвинувши швидкість 23 вузла, став володарем «Блакитної стрічки Атлантики». У 1899 році «Уайт Стар лайн» взяла реванш. Її пароплав «Оушеник» побив рекорд німецького лайнера.

У 1907 році вступають в дію два нових суперлайнера компанії «Кунарда лайн»: «Лузітанія» та «Мавританія» Господарі «Уайт Стар лайн» вирішили обійти своїх суперників. У Белфасті вони побудували «Олімпік» і «Титанік». Всі надії компанії покладалися на «Титаніка» (так як в результаті аварії «Олімпік» був знятий з рейсу). «Уайт Стар лайн» не поскупилася на рекламу, обіцяючи рай на лайнері і непотоплюваність його в океані.

Титанік в порту

Поспішність, з якою вирушав у плавання «Титанік», нічого доброго не віщувала. Звертає на себе увагу той факт, що приймальні випробування пароплава зайняли лише 6-7 годин і велися в присутності лише одного представника заводу. З Белфаста корабель з частиною команди відразу ж після випробувань вийшов у Саутгемптон. Сюди «Титанік» прибув на третю добу, а вже 10 квітня знявся за розкладом. Багато членів екіпажу з’явилися на пароплав за кілька годин до відходу. Не дивно, що коли сталося зіткнення і треба було організовувати рятування пасажирів, то моряки не знали своїх шлюпок. Дивно, що при будівництві «Титаніка» діяв застарілий закон про торгове мореплавання 1894 року, який передбачав мінімальну кількість шлюпок, виходячи з валової місткості човна, а не числа осіб які перебували на ньому.

Всупереч вказівкам морехідних посібників, шлях «Титаніка» проходив по районам можливої зустрічі з айсбергами. Варто було капітану Сміту прокласти курс на південь і була б гарантована безпека корабля. Але тоді відстань переходу зростала на 220 миль і відповідно час рейсу збільшувався на 10 годин. А це порушувало плани компанії.

Більше того протягом 14 квітня – дня катастрофи, на «Титанік» систематично надходили радіограми від інших човнів, в яких повідомлялося про плаваючий лід на шляху лайнера. Таку інформацію «Титанік» отримував п’ять разів, останній – за дві години до фатального зіткнення з айсбергом.

Знаючи про близькість льоду, капітан повинен був змінити курс і з настанням темряви зменшити швидкість. Однак цього зроблено не було. Капітан змушений був підкоритися президенту компанії Брусу Ісмею. Авантюризм привів до загибелі корабля і 1490 чоловік.

30 липня 1912 року після багатьох засідань суд прийшов до висновку: «Розслідувавши детально обставини аварії зазначеного корабля, суд знайшов, як це з’ясовано в додатку до цього що загибель зазначеного корабля сталася від зіткнення з крижаною горою, викликаного надмірною швидкістю, з якою вели корабель.

Так єдиним винуватцем катастрофи визнано загиблого разом з пароплавом капітана Сміта. Компанія «Уайт Стар лайн» зробила все можливе, щоб якомога швидше припинити розгляд справи.

У рішенні суду не знайшли відображення питання, що стосуються провини Бруса Ісмея і конструктивних недоліків корабля. Однак сама загибель «Титаніка» сприяла розробці та перегляду багатьох застарілих правил будівництва, експлуатації та забезпечення безпеки мореплавання і рятування життів екіпажу та пасажирів на морі.

Автор: В. Басевич.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers