Як люди вчилися писати. Частина четверта.

картинопись

Може здатися дивним, що картинним письмом деякі племена вміли записувати навіть такі змістовні літературні тексти, як, наприклад, прислів’я. Зверху зображений такий запис негрів племені еве – в Того в Екваторіальній Африці: Не відразу можна зрозуміти, що тут намальовано. Клубок ниток, в нього встромлено голку; на ній видно вушко голки. Поруч з цим зображенням намальовано як би велике полотнище матерії, поєднане з підшитих один до одного вузьких смужок. Масштаби предметів, як видно, тут не дотримуються точно: голка нам здається надмірно великою. Все це означає: «голка зшиває сукно велике». Мовою еве це прислів’я вимовляють так: «йбі це аво га». Сенс цього прислів’я в тому, що від маленької причини можуть відбутися важливі наслідки, подібно до того, як маленькою голкою з вузьких смуг тканини можна зшити великий широкий шматок матерії.

Треба сказати, що у племені еве, як і у багатьох інших народів примітивної культури, жінки тчуть сукно на вузеньких ткацьких верстатах. Виходить вузька смужка матерії; такі вузькі смужки доводиться по довжині зшивати в більш широкі шматки. Таким чином, це прислів’я, записане картинним письмом, має прямий зв’язок з умовами матеріальної культури народу, що створив його.

СТАРИЙ ЗАПИС ЮКАГІРІВ

До сих пір на планеті Земля ще є народи, які ще порівняно недавно користувалися картинним письмом. Такі, наприклад, юкагіри – один з народів Далекої Півночі, що живе на річці Колимі. Тепер юкагіри вміють читати і писати (і може навіть програмувати). Але ще на початку минулого століття були вони народом безписемним, і якщо їм треба було що-небудь записати і запам’ятати, вони змушені були користуватися картинним письмом. На малюнку нижче показаний один з їхніх старих записів.

картинопис

Цей запис – докладна розповідь про кочові пересування однієї з груп юкагірів. Це і історичний документ, і географічна карта. Ми бачимо тут три річки: внизу річка Колима, в неї впадає її притока річка Коркодон, а в Коркодон впадає ще й притока Россоха. По річці Коркодон стоять Урас кочівних юкагирів (Урас називаються їх юрти). На іншому березі ми бачимо їх нарти (сани), запряжені собаками. По річці ж ми бачимо в різних місцях десять могил з хрестами – це могили юкагирів, померлих під час кочовища. Нарешті, далі, в правій стороні малюнка, ми бачимо, що до річки підійшло велике стадо оленів, але чомусь повернуло назад. Ось які складні історичні та географічні факти люди навчилися зберігати в пам’яті за допомогою в чомусь наївного картинного письма.

ІЄРОГЛІФИ

Племена, які вживали картинне письмо, з плином часу зазнавали все більшої потреби навчитися записувати власні імена. Зробити це картинним письмом дуже важко. Щоб написати «людина», я можу намалювати фігурку людини. Але як написати «Петро», або «Іван»? Якщо я намалюю кого-небудь з них, це все одно буде тільки фігурка «людини». Тут доводилося вдаватися до різного роду хитрощів, створювати складні малюнки, які як-небудь натякали б на дане власне ім’я.

Ось як стародавні ацтеки записали картинним письмом ім’я царя «Ітцкоатль».

картинопис

На їхній мові «ІТЦ» означало «ніж», а «коатль» – «змія». Ми бачимо на малюнку змію, а по всій спині у неї стирчать якісь трикутники. Це – кам’яні ножі, які вживали тоді стародавні ацтеки, які не мали ще залізних ножів.

Таке письмо вже не можна назвати чисто картинним. Якби тут була намальована тільки змія, яка існує в природі, це була б картинка. Але ж змії з такою зубчастою спиною в природі не буває. Значить тут намальовано щось таке, що має спеціальне призначення – служити письмовим знаком і більше нічим іншим. Такі малюнки, які створені спеціально як письмові знаки, називають ієрогліфами. Використання ієрогліфів (ієрогліфічне письмо) є вже більш високим рівнем розвитку писемності в порівнянні з картинним письмом (піктографією). Багато народів в давнину писали ієрогліфами, а китайці і частково японці і зараз ще пишуть ними. З ієрогліфів ж виробилися букви сучасних алфавітів.

Автор: Л. І. Жирков.