Перша штучна мова
Багато мовознавців вважають воляпюк першою штучною мовою. Насправді ж така мова з’явився більш ніж за півтора століття до воляпюк. Правда, зовсім не для того, щоб полегшити спілкування між народами. Його вигадав один авантюрист і містифікатор, який трудився в Англії на початку XVIII століття. Справжнє його ім’я і походження так і залишаються невідомими. Як вважають, це був біглий чернець-єзуїт з французького міста Авіньйона. Він видавав себе за жителя щойно відкритого (за тридев’ять земель) острова Тайвань, названого європейцями Формозою, або Дивним.
Псалманазаром – так називав себе «остров’янин» – зацікавилися всі, аж до короля і архієпископа Лондонського. Цікавилися вони і Дивним островом, його історією, географією, побутом, мовою… Назвався грибом – лізь у кошик! І Псалманазару довелося писати книгу за книгою, у всіх подробицях розповідаючи про країну, про яку він не мав ні найменшого уявлення.
Перш за все довелося вигадати «тайванську» мову, щоб перекладати на неї молитовники, псалтир і Біблію. Треба сказати, що з завданням створити нову мову авантюрист впорався блискуче. Придумана їм мова була справжньою мовою – з граматикою, словниковим фондом, алфавітом.
Псалманазар почав з винаходу алфавіту. Він придумав двадцять букв. Накреслення їх було, звичайно, досить екзотичним, але не без деякої подібності з грецькими. Вимовлялися вони однаково з відповідними їм латинськими. Найменування і порядок їх в алфавіті були наступними: Ам, Мем, Мен, Таф, Ламдо, Самдом, Венера, Багдо, Хамно, Педлі, Кафи, Омда, Ілда, Ксатар, Дам, Замфі, Епоі, Фанді, Рав, Гомера.
При тому рівні, на якому стояло мовознавство на початку XVIII століття, ніхто не здивувався, що у тамтешніх жителів є алфавіт і що писемність у них звукова, а не ідеографічна, тобто малюнкова. Подібність букв з грецькими теж здавалася природною. У той час колискою людства і його культури вважали Месопотамію та Грецію. Велися вчені суперечки, якою мовою буде говорити дитина, що виросла серед глухонімих, – давньоєврейською чи на грецькій.
Точно так само, як алфавіт, наш «лінгвіст» висмоктав з пальця і словник. Ось як звучали ці слова: Бажан – людина, чоловік Бажана – жінка порніо – батько Порніїн – мати Бархан – селянин Пулінос – городянин Плессіос – солдат Останос – знати
Бага (або Ангон) – король Багатаан шевереаль – імператор
Цікаво, що переклади богослужбових книг, виконаних молодим «тайванцем», збереглися до сьогоднішнього дня. Щоб вигадувати алфавіт і словник, досить було однієї фантазії. Однак створення граматики вимагало розуму, логіки і знання граматик інших мов. Все це у Псалманазара, мабуть, було. Граматика вийшла простою, ясною, логічною. В цьому відношенні творіння Псалманазара було дуже схоже на штучні мови, що створювалися в останні десятиліття. Так, будь-які живі істоти були чоловічого і жіночого роду, а неживі – середнього, якого, до речі, немає в англійському. Були єдине і множинне числа. Було схиляння іменників і прикметників, тоді як числівники не схилялися. Було відмінювання дієслів, причому для позначення минулого часу потрібно було підвищувати голос, а для майбутнього – знижувати. Писати треба було горизонтальними рядками, але справа наліво, як в давньоєврейській мові.
Всю своє довге життя Псалманазар писав вчені праці на найрізноманітніші історичні та географічні теми, намагаючись не торкатися того, що могло бути перевірено, і не робити тверджень, які могли бути спростовані. Сучасники цінували його трактати за грунтовність, за ясність і строгу наукову стриманість мови.
Автор: Ю. Петровський.