Загадка походження глаголиці

глаголиця

Ми вже згадували про кирилицю та глаголицю – стародавні загальнослов’янські азбуки. Знаки глаголиці, як відомо, містять химерні, складні накреслення. Більшість вчених вважає, що саме глаголицю «винайшов» Кирило. Лише пізніше, при учнях Кирила і Мефодія, глаголиця вийшла з вжитку, поступившись місцем більш зручній кирилиці. Але, жодна з численних гіпотез не змогла, однак, аж до теперішнього часу толком пояснити походження глаголиці.

Відкриття нової давньоруської азбуки змушує переглянути всю сукупність поглядів не тільки на походження руської писемності, але й на виникнення слов’янської писемності взагалі. Слід припустити, що перша спільнослов’янська азбука – глаголиця – була створена Кирилом Філософом на основі існуючої вже руської азбуки. Інтерес Кирила до руських корсунських книг напередодні створення його азбуки – явище далеко не випадкове.

Ми аж ніяк не заперечуємо тієї великої ролі, яку відіграв Кирило у розвитку слов’янської писемності. Ми виступаємо тільки проти того, щоб виникнення слов’янського письма оголошувалося плодом одноосібного натхнення цього місіонера. Діяльність Кирила саме тому і мала успіх, що знайшла собі на слов’янському ґрунті сприятливі умови: одним з цих умов була наявність слов’янської та руської писемної традиції.

Відкриття «руського письма» дозволяє висунути нову гіпотезу походження глаголиці, що спирається на конкретний історичний матеріал. Всі факти говорять про те, що глаголиця була створена на основі «руського письма». За нашим припущенням, глаголичні знаки є лігатурами, тобто злитим написанням букв «руського письма». Як відомо, у букв загальнослов’янських азбук (в тому числі і у знаків глаголиці) існували з найдавніших часів назви: аз ‘, буки, вЬді і т. д.

Письменник кінця IX століття Хоробрий вказує, що ці назви були дані Кирилом буквам його азбуки за зразком інших алфавітів. Створення Кирилом знаків глаголиці було тісно пов’язане з цими слов’янськими назвами букв. Природно припустити, що Кирило, створюючи глаголичний знак з літер руського письма, відтворював за допомогою руських букв початок назви відповідної слов’янської літери. Глаголичне «Б» (буки) він створив з руських букв «б» і «у», глаголичне «Д» – з букв «д» і «о»; глаголичне «Е» – з букв «е» і «з» і т. д. Всі глаголичні знаки (крім Ш і Щ, запозичених зі східних систем письма) утворені за цією схемою.

глаголиця

Схема утворення глаголичних лігатур з літер руського письма.

На наш погляд, ця гіпотеза походження глаголиці пояснює такі особливості накреслення глаголичних знаків, які не змогла пояснити жодна з раніше висунутих гіпотез. Так, досі було не ясно, чому у глаголичне «Е» – два язика (у той час як у всіх інших системах письма – один). Нова гіпотеза, розглядає глаголичне «Е» як лігатуру руських букв «е» і «з», що добре пояснює язички цього знака, один з яких з’явився тільки після складання лігатури. Якщо зіставити всі руські букви, витягнуті зі складу глаголичних знаків, з руськими буквами монет XI століття, то таке зіставлення говорить саме за себе.

Для створення глаголиці Кирило вжив те ж саме руське письмо, яке продовжувало вживатися руськими монетниками XI століття. Цією ж азбукою були написані знайдені Кирилом корсунські книги. Руське письмо вживалося в цьому місті, так як на корсунській середньовічній черепиці серед використаних в якості міток грецьких букв і знаків власності перебувають всі ті ж руські літери, що і на монетах XI століття.

Стає зрозумілим і цілий ряд обставин, пов’язаних зі створенням першої великої слов’янської азбуки. Чому, наприклад, літери у слов’ян з найдавнішого часу називалися «письмовими», «книжковими» або «буківними» словами, а іноді й просто «словами» (слід врахувати, що прикметники «письмовий», «книжковий», «буківний» мали в давнину одне значення: «буквений»). Тому, що древній глаголичний знак дійсно був своєрідним «словом», вірніше, відтворенням за допомогою руських букв початку відповідного «слова», тобто назви літери великої слов’янської азбуки. (Сама назва цієї азбуки – глаголиця – означає: «азбука, складена з слів», тобто букв.) Стає зрозумілим також, чому аж до XIV століття глаголиця продовжувала називатися «руським письмом»: при створенні цієї азбуки було, справді, використано саме руське письмо.

Такі всього лише деякі аргументи на користь нового вирішення питання, тема якого виходить за межі даної статті. Якщо врахувати, що створена на основі «руського письма» глаголиця є найдавнішою загальнослов’янською азбукою, а кирилиця при своєму виникненні всього лише копіювала свою попередницю, то вплив, який зробило «руське письмо» на виникнення і розвиток великої слов’янської писемності, можна оцінити як видатний внесок східних слов’ян в історію культури слов’янських народів.

Стародавній слов’янський пам’ятник «Похвальне слово Кирилу і Мефодію», торкаючись створення першої великої слов’янської азбуки, стверджував, що ці просвітителі «не на чужій основі свою справу поклали». Дійсно, Кирило поклав свою справу «не на чужій основі»: підставою такою для його азбуки служило те «руське письмо», пам’ять про яке була загублена разом з цим найдавнішим слов’янським алфавітом.

Автор: Н. Енговатов.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *