Як з’явився шведський стіл

шведський стіл

Вікінги і лісоруби, рибалки та мисливці, колись населяли цей край, займалися нелегкою працею і по багато часу проводили на повітрі. Нагуляний при цьому апетит вимагав рясної та калорійної їжі, а суворий скандинавський клімат, в якому півроку нічого не росте, навпаки – акуратних і дбайливих витрат. Продукти стали заготовлювати взапас, сушити і консервувати. А після готувати з них апетитні закуски і подавати на стіл.

У цій великій, але слабо заселеній країні люди збиралися з нагоди. На язичницьке свято чи Різдво. Жерстяна банка з гарячим гнотом виставлялася на ганку для гостей, які прибували в різний час з досить віддалених місць.

Стіл прикрашався красивою скатертиною і букетом квітів. На одному кінці його вибудовувалася гірка тарілок, стопки виделок, ножів і келихів. На іншому – холодні страви. Подавалися зазвичай оселедець, копчена або смажена риба, салати з картоплі і варених овочів, мариновані огірки, круті яйця, холодне смажене м’ясо, компот із сушених фруктів, солодощі і, звичайно, хліб. Продукти дрібно різалися, з них віддалялися кістки, шкіра, плівки, насіння. А щоб використовувати менше приладів страви часто подавалися у вигляді закусочних скибочок або цілих бутербродних тортів.

Невеликі порції порушували апетит, а велика кількість закусок сприяла насиченню. Кожен з гостей міг обслужити себе сам, за своїм смаком і в бажаній кількості. Міг знайти зручне місце і приємних співрозмовників, оскільки місця заздалегідь не визначалося.

У міру того, як шведські королі захоплювали сусідні території, страви їх супротивників брали гастрономічні плацдарми на шведському столі. Після баталій під Нарвою і Полтавою шведський стіл прикрасили супи. Російські щі, заправлені спеціями по-шведськи, подавалися як екзотична страва не частіше одного разу на тиждень. А бефстроганов і картопляні салати «а-ля рюс» отримали постійну прописку в місцевому меню.

Нарешті, в 1810 році відбулась подія, яка стала доленосною для шведської кухні. Французький маршал Жан Батист Бернадот подав Наполеону прохання про свою відставку, очолив шведське військо у війні проти колишнього патрона, зайшов на шведський престол під ім’ям короля Карла XIV Юхана, а після на багато років став законодавцем мод на шведській кухні. При дворі з’являються французькі кухарі, на світських прийомах і раутах – нові страви, а у самих шведів – смак до всього витонченого і пікантного.

Одна з останніх пошестей у шведській кухні – використання спецій і трав – має східне походження.

Додайте свіжого листя базиліка до нарізаних помідорів і у вас відразу прокинеться апетит, стверджують шведські кухарі. Кілька свіжих пагонів чебрецю до тріски – і ви по-новому оціните її смак. Шавлія додасть соковитість і ніжність свинячим відбивним. М’ята додасть дині хвилюючий аромат. І нарешті, не забудьте додати трохи коріандру, коли будете пекти хліб; або смажити картоплю, її солодкуватий, злегка пекучий смак приємно вас здивує в традиційних продуктах.

Автор: Андрій Невмянов.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще помимо всего прочего еще в средневековые времена пищевой рацион порядочного викинга обязательно включал фрукты и овощи, ведь они понимает, то огромное значение, которое они имеют для организма. Причем речь здесь идет не только о проблемах с желудком, но и о зубной боли. Да, да, зубы болели у людей издревле и во все исторические (включая средневековье) эпохи. И если в наше время к нашим услугам лучшие стоматологии (такие как на сайте http://www.club32.com.ua/) Киева, Львова, Одессы и других городов, то средневековому викингу (или варягу) не оставалось ничего, как изначально беречь свои зубы, питаясь правильной пищей – фруктами, овощами.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *