Писемність в стародавній Месопотамії
Не менш давньою, ніж єгипетські ієрогліфи, була інша система ієрогліфічного письма – так званий «клинопис». Окремі її знаки складені як би з невеликих «клинів», написаних на м’яких глиняних пластинках. У Передній Азії, в Месопотамії, там, де серед піщаних пустель течуть ріки Євфрат і Тигр, в давнину існували великі і сильні держави. Місто Вавилон (знаходилося приблизно там, де тепер стоїть Багдад, столиця арабської держави Ірак) був центром царств вавилонських давнього і нового. На річці Тигр утворилося царство Ассірійське, столицею якого було місто Ніневія. Ассирія вважалася грозою стародавнього світу; її царі-завойовники залишили по собі особливо погану пам’ять через жорстокості, якими супроводжувалися їх військові походи.
Ці стародавні царства використовували клинопис як систему письма. З берегів Тигру і Євфрату вона з часом поширилася на захід, до берегів Середземного моря, і на північ, до царства Халдей. Проникло клинописне письмо і на схід, до стародавніх персів (іранців).
Зовнішня форма письмових знаків завжди значною мірою була пов’язана з тими матеріалами та інструментами, які вживалися для письма. У Месопотамії для будівництва застосовували цеглу-сирець, її висушують під пекучими променями сонця. Ці ж глиняні цегли, або плитки, поки глина залишалася ще м’якою, використовували і як матеріал для письма. Письмові знаки на них креслили гострою паличкою. При цьому один кінець рисочки залишався тонким, але паличка грузла в м’якій глині, і другий кінець виходив більш широким. Рисочка набувала вид «клину».
По в’язкій глині не дуже зручно креслити кола і криві лінії, тому всі знаки намагалися складати з цих коротких клинчастих рисок. На глиняній плитці зрештою виявлялися рядки досить складних знаків, які всі складалися з клинцем в різних химерних на вигляд поєднаннях. При цьому, звичайно, старалися написати на одній плитці якомога більше – економили поверхню м’якої глини і писали рядки тісно один до іншого.
Готову, списану керамічну плитку висушували на сонці, як просту цеглу. Такі плитки з написами збереглися до наших днів, пролежавши протягом тисячоліть під руїнами стародавніх міст. У царських палацах і храмах були цілі бібліотеки таких записів на глині, існували архіви подібних документів. У 19-му столітті їх вперше розкопали археологи і поступово навчилися їх читати. Як і в Єгипті, тут вдалося спочатку прочитати лише власні імена царів, написані алфавітними знаками, і тільки потім перейшли до розбору більш давньої форми письма, в якій застосовувалися тільки клинописні ієрогліфи.
ІСТОРІЯ КЛИНОПИСНИХ ЗНАКІВ
З найдавніших написах, знайдених археологами, письмові знаки ще схожі на ті предмети, які люди хотіли зобразити. Однак, малювати на глині було незручно. Поступово всі знаки придбали незграбні форми і втратили всяку, хоча б найвіддаленішу, схожість з зображуваними предметами. Якщо в Єгипті правдиві зображення предметів зберігалися і в пізнішу епоху у вигляді ієрогліфів художнього монументального письма, що прикрашали стіни храмів і палаців, то в долинах Тигру і Євфрату не було нічого подібного. Тут безроздільно панував одноманітний на вигляд клинопис, в якому всі знаки були тільки складними комбінаціями клинів, що не нагадують ні про який предмет.
В самій глибокій давнині слово «птах» писали знаком, який представляв собою зображення птаха. Правда, це дуже спрощене зображення, але все-таки в ньому можна розрізнити тіло, шию і голову птиці. Але потім, в результаті подальшого спрощення, замість «голови» у птаха виявився просто хрестик.
В даний час ми твердо знаємо, з якого боку треба починати рядок і де його кінчати. Ми починаємо рядок зліва і пишемо направо; по-арабськи і по-єврейськи, навпаки, рядок починається праворуч і йде наліво; в китайській писемності рядок здебільшого йде зверху вниз. У глибоку давнину напрямок рядку у кожного народу не відразу твердо визначився. Так сталося і у стародавніх вавилонян, і коли вони змінювали напрямок рядка, поверталися і всі знаки. Знак «птахи» при цьому теж повернувся, і його стали писати хвостом вниз. Потім його складали цілком з клинцем, а потім цей знак ще трохи змінився під впливом того, що писарі хотіли надати йому деяку симетрію.
Столиця Ассирії Ніневія спочатку була просто невеликим рибальським селищем на березі великої ріки. Пам’ять про це збереглася і в накресленні того письмового знака, яким позначалася її назва. Цим знаком прагнули зобразити будинок, всередині якого малювали рибу. Будинок зображувався у вигляді трьох стін, як би в плані, з одного боку у нього намічалися двері. Риба ж у давній формі клинопису малювалася досить схожою на свій оригінал, а пізніше всередині будинку почали робити тільки кілька куточків, що складаються з маленьких клинів. Ось найдавніша і пізніша форми цього знака.
Автор: Л. І. Жирков.