Морська скарбниця

Ракушки каури

З незапам’ятних часів і аж до XX ст. в країнах Африки південніше Сахари в ролі засобів обігу і платежу виступали самі різні предмети і речовини – металеві прутки, браслети, тканину, сіль, перли, гудзики і навіть морські раковини, які й отримали в кінці кінців найбільшого поширення. Найчастіше використовувалися каурі, марги-Неллі і олівелли – раковини морських молюсків. Каурі (Cypraea annulus і Cypraea moneta) зазвичай розміром з лісовий горіх, мають білу або блідо-жовту горбату спинку і черевну щілину посередині. Вони зустрічаються тільки в теплих морях, особливо в південній частині Тихого і в Індійському океанах. Більшість раковин каурі, понад тисячу років вживалися в якості грошей в Африці, у Мальдівських і Лаккадівських островах, на північний захід від Індії, а також поблизу Занзібару і Пемба, біля східного узбережжя Африки.

Каурі служили предметом торгівлі в місцях видобутку, і їх часто завантажували як баласт в трюми арабських, іудейських і європейських кораблів, що прямували в порти Африканського континенту, де їх перепродували.

Раковини маргінелли (Marginella) невеликі за розмірами, особливо біля західного узбережжя Африки, але яскраво забарвлені. Зустрічаються вони і в тропічних водах Америки, найчастіше біля узбережжя Бразилії.

Олівелла налічує понад 300 видів. Її раковини більш довгастої, ніж у каурі, форми, мають відтінки агату. Найчастіше в Африці, на південь від Сахари, використовувалися раковини Olivancil-laria nana – їх добували біля узбережжя Луанди, яка до появи тут португальців в кінці XV ст. була свого роду «природним казначейством», де повновладно розпоряджалися правителі королівства Конго.

МІСЦЯ ХОДІННЯ РАКОВИНИХ ГРОШЕЙ

До XVI ст. грошима в королівстві Конго служили нзімбу (так мовою кіконго називається Olivancil-laria nana), раковини маргінелли використовувалися тільки в закруті Нігеру, зате каурі були широко поширені по всій західній і частково Центральній Африці. Як гроші каурі вживалися до XVI в. і в Єгипті.

З XVI по XIX в. від Сенегалу до Уганди, від Сахеля до Невільничого берега (узбережжя Гвінейської затоки) більш, ніж будь-які інші раковині гроші, були в ходу каурі. Однак в Сахару вони потрапляли рідко і ніколи не займали міцного місця в торгівлі на півночі і півдні Африки.

Був також і такий період, коли по всій Західній та Центральній Африці широкого поширення набули раковини маргінелли, тут вони служили засобом обміну у народностей olee, ngi-lima, tsambitso, obaa, koyo, eboyi і akwa – мешканців басейну річки Конго.

Поширення раковин олівелли завжди обмежувалося областю розселення народів банту і, мабуть, не виходило за межі Конго. Прагнучи підірвати могутність правителів цього королівства, португальці почали активно використовувати інші види олівелли, добували у бразильського узбережжя, а також каурі з Індійського океану. Так, нзімбу поступово були витіснені з обігу. Ввозили португальці олівеллу і з Луанди. Ці раковини, поряд з каурі, теж служили свого роду валютою, хоча і другорядною, в торгівлі чорними рабами в колоніальній Бразилії.

ДВІ ТИСЯЧІ КАУРІВ ЗА ПЛЯШКУ З СІЛЛЮ

Раковини всіх видів були не просто допоміжним засобом мінової торгівлі. Вони вже володіли всіма характеристиками грошей – в тому сенсі, що виступали в якості міри вартості того чи іншого товару, були засобом обігу і фінансовим резервом, символом багатства.

Їх використовували як гроші для закупівель ямса, ножів, худоби, рабів, ними оплачували надані послуги. Служили раковини і лічильною одиницею для встановлення цін тих чи інших товарів, які при цьому не обов’язково оплачувалися ними. Наприклад, в XIX ст. французький дослідник Луї Гюстав Бенжі засвідчив в північній частині Гани таку угоду двох торговців: «Калебас з сіллю коштує дві тисячі каурі, а сотня горіхів кола – тисячу каурі, так що за твій калебас я даю дві сотні горіхів».

Раковині гроші, таким чином, сприяли розвитку торгівлі, вельми точно відображаючи коливання в цінах на товари, що мали місце в різний час в різних географічних районах. Для зручності обертання в раковинах робили отвори і нанизували їх на шнурки у великі зв’язки по 12, 20, 40 або 100 штук залежно від прийнятої системи рахунку.

З пластинок раковин морських равликів, що використовувалися в якості грошей в деяких африканських країнах, робили намиста мусанга. На початку XX ст. десяток ниток таких бус, кожна довжиною від великого пальця ноги до п’яти, становив вартість Доті – приблизно 3,6 м тканини синьо-фіолетового кольору; десять ниток довжиною від мізинця до п’ятки висловлювали ціну Доті будь-якої тканини.

У деяких районах Африки на південь від Сахари вживання раковин в якості грошей формувало навіть державну політику в сфері грошового обігу. Місцеві правителі намагалися контролювати ввезення раковин і їх обіг: роблячи заходи проти накопичення їх надлишків, що могло привести до інфляції, або проти їх недоліку, що негативно позначається на торгівлі, вони здійснювали свою владу і над економікою. Від Абомея до Невільничого берега, як і в межах королівства Конго, проводилась вельми сувора і високоефективна політика в сфері грошового обігу.

З початком колонізації раковині гроші почали виходити з ужитку і поступово втратили свою роль. В даний час тільки раковини каурі ще використовуються в цій якості (хоча і в дуже невеликих масштабах) в південно-західних областях Буркіна-Фасо та Північної Гани. Це єдиний район в світі, де каурі в якійсь мірі зберігають роль грошової одиниці. Але чи надовго?

Автор: А. Фелікс Іроко.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers