Історія руської азбуки

Кирил та Мефодій

Коли ми ходили в школу і навчалися грамоті, нам і в голову не приходило запитати, звідки взялися букви, хто їх винайшов? А якби ми й задали таке питання, на нього нелегко було б відповісти. Той алфавіт, яким ми користуємося в даний час, існує з невеликими змінами 305 років. За наказом Петра I їм був замінений в 1708 році церковний шрифт – кирилиця, тобто абетка, складена за зразком грецького алфавіту. Свою назву ця абетка отримала на честь слов’янського просвітителя IX століття Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила.

Кирилицею друкувалися всі слов’янські книжки, починаючи з XVI століття. До винаходу друкарського верстата книги переписувались від руки тією ж кирилицею. Найдавнішою знахідкою кириличних літер визнають глиняний посуд з написом X століття, виявлений археологом Д. А. Авдусіном в могильнику біля Смоленська. Поряд з кирилицею в X столітті існувала й інша система слов’янських літер – глаголиця. Одні вчені вважали більш давньою азбукою кирилицю, інші – глаголицю.

Зразок кириллівського письма

Зразок кириллівського письма з Остромирового Євангелія 1057 року.

Коли з’явилася глаголиця, точно не встановлено. Рукописи, написані цим почерком, відносяться до X-XI і більш пізнім століттям. Взагалі древніх глаголичних списків знайдено дуже мало. У південних районах багато книг згоріло в XIII столітті – під час монголо-татарської навали. А в зарубіжних землях католицькі ченці винищували все, що було написано по-слов’янському. Папа Урбан VIII заохочував таке знищення, і ще на початку XVIII століття один з єзуїтів – Каньяш – похвалився тим, що він спалив 60 000 слов’янських книг.

Зразок глаголиці

Зразок глаголиці з так званих Київських листів (X століття).

Однак багато фактів доводять давність глаголиці. Наприклад, конструкція її літер дуже проста, багато знаків схожі один на одного і легко допускають перехід одного в інший: «іже» є перевернене «слово», «веди» – звернене «добро», а «люди» – «добро». «Іже», «слово», «веди», «добро», «люди», – назви слов’янських літер. У Болгарії поблизу Софії виявлений палімпсест (від грецьких слів «палин» – знову і «псао» – шкребти; палімпсест – пергамент, з якого зіскоблили раніше написане, щоб зробити його знову придатним для письма), на якому поверх стертих глаголичних слів написані кирилівські. До сих пір не знайдено жодного глаголичного пам’ятника, списаного з кирилівського рукопису, зворотні ж приклади є.

Англійський вчений Тейлор припускав, що глаголиця походить від грецького скоропису. Однак слов’янські вчені давно сумнівалися в правильності такого припущення. Дослідження ж пам’ятників, що дійшли до нас дозволяє спростувати думку Тейлора. Серед предметів, знайдених археологами в Криму і які відносяться до II-IV століть н. е. – до часу кримських скіфів, зустрічаються кам’яні плити, покрівельні черепиці, металеві вироби та глиняні посудини з окремими написами, монограмами і буквами, надзвичайно схожими на глаголичні. Близькі до них за своїм зображенням і загадкові, тобто непрочитані, написи на камені в печерах Північного Причорномор’я, на могильних пам’ятниках, статуях, зброї, в кам’яній кладці житлових будинків і укріплених стін.

Історія руської азбуки

Тут на малюнку дано порівняння «загадкових» знаків Причорномор’я з буквами глаголиці. Назви літер – аз, буки, веди, дієслово і т. д. – були однаковими і в глаголиці, і в кирилиці (з назв двох перших слов’янських літер – аз і буки – виникло слово «азбука», подібно до того, як з назв двох перших грецьких літер – альфа і віта або бета – виникло слово «алфавіт»).

Як бачимо, літери глаголиці дуже схожі на причорноморські знаки. Ці знаки на вісімсот – тисячу років старше грецького скоропису VIII-IX століть нашої ери, з яким порівнював глаголицю Тейлор. Тим самим знищується всяка доцільність порівнянь англійського вченого. До того ж і самі його порівняння були вкрай непереконливі – вони показували скоріше відмінність, чим схожість, між буквами глаголиці і грецького скоропису.

У причорноморських знаках можна насилу відшукати два-три накреслення, тотожні майбутнім кириличним буквах, а глаголичні варіанти майже всі, до найрідкісніших включно, зустрічаються удосталь. Це з усією очевидністю свідчить про значно більшу давнину глаголиці в порівнянні з кирилицею. Робиться ясним і подальший шлях поширення глаголиці: не з Балканських країн на Схід, як думали до цих пір, а зі Сходу на Захід і на Південь аж до Далмації.

Дуже важливі матеріали дали розкопки на території правобережної України. Ще в кінці кам’яного віку, майже 5000 років тому, в Придніпров’ї жили люди. Під шаром пізніших відкладень археологи знайшли в древніх землянках мотики, топірці, ножі, серпи з кременю, кістки і рога, уламки посуду. Велика кількість знахідок виявилася в околицях містечка Трипілля, чому вся знову відкрита культура і отримала назву Трипільської.

З трипільських знахідок для нас особливо цікаві посудини з написами. Посудини ці розписані по помаранчевому фону чорними або коричневими розлученнями. Між візерунками розпису залишені невеликі поля із загадковими знаками.

Посуд з Трипілля

Посуд з Трипілля.

Вражає подібність цих знаків з виробами і знаками спочатку скіфської, а потім слов’янської культур. Це дозволяє простежити, поки ще, звичайно, імовірно, як розвивалися деякі знаки з найдавніших часів, поки не перетворилися на літери глаголиці.

Історія руської азбуки

На картинці зображений такий передбачуваний процес розвитку глаголичної літери «буки», починаючи від трипільського знака. Визначити точно час переходу одного знака в інший і, нарешті, появи глаголичної букви дуже важко, так як остання, ймовірно, існувала паралельно з деякими знаками протягом століть, і, мабуть, вони мали різні значення. У всякому разі, перехід знаків в літери стався, мабуть, раніше V століття н. е. Не слід дивуватися, що буква «буки» дещо відрізняється від неї ж на одному з минулих малюнків. Кожна літера стародавніх абеток, в особливості глаголиці, мала по кілька варіантів. З одного боку це ускладнює роботу дослідника, з іншого – порівняння ранніх і більш пізніх форм будь-якої букви нерідко полегшує пошуки її прообразу серед таємничих знаків далекого минулого.

Трипільські посудини із загадковими знаками були знайдені на правому березі Дніпра між Києвом і Россю. А річка Рось (притока Дніпра з правого боку) і впадаюча в неї Россава якраз рясно усіяні слов’янськими городищами – залишками древніх укріплених поселень. В одній Київщині їх більше чотирьохсот. Таким чином, на тих самих місцях, де були розкидані поселення Трипільської культури, в VIII-IX століттях н. е. жила частина східних слов’ян – поляни. При впаданні Росі в Дніпро стояло, як вказує літопис, місто Родня.

Історики вважають, що назва «Русь» є древнє прізвисько Київської землі. Наприклад, Б. А. Рибаков вважає, що «Повість временних літ», тобто перший з київських літописів, що дійшов до нас, дає право об’єднувати Київ, Чернігів і Переяслав в одне ціле – Русь, що замінило собою назву «поляни». Не менш знаменні спостереження академіка Н. М. Нікольського. Він виявив, що в Реймському Євангелії XIV століття «руським» письмом названа саме та частина книги, яка написана глаголицею. У деяких приписках до так званого «Панножського житія», тобто до біографії слов’янського «першовчителя» Костянтина Філософа (Кирила), грамота називається не «слов’янською» (як в літописі), а «руською».

У всіх 23 збережених списках цього «Житія», як руських, так і південнослов’янських, мається докладна розповідь про знахідку Кирилом у Корсуні (так колись називали Херсонес Таврійський, руїни якого дотепер існують поблизу Севастополя) Євангелія і Псалтиря руською мовою. А адже він побував там у IX столітті!

В одному з апокрифів, тобто древніх легендарних сказань, не прийнятих в число канонічних релігійних книг, розповідається про ходіння апостола Андрія в Корсунь, де нібито він заснував школу, в якій навчалися за книгами, писаними андріївським алфавітом. Цей міф, безсумнівно, є однією з спроб пояснити походження глаголичних букв, давнина яких навіть у дні створення апокрифа була очевидна. Ґрунтуючись на цій та інших легендах, археологам слід було б шукати найбільшу кількість давньослов’янських знаків в Херсонесі (Корсуні), де дійсно задовго до IX століття проживало чимало наших предків – східних слов’ян. Проте до недавнього часу таких даних не було.

Херсонес Таврійський

Але ось в 1952 році була надрукована робота вченого А. Л. Якобсона, в якій описано і систематизовано багатий матеріал розкопок, проведених за останній час у Херсонесі. Для нас цікаві знайдені там ремісничі мітки на покрівельній черепиці з V по XIV століття.

У книзі дано близько 600 зразків міток з Херсонеса і близьких до нього місць. Серед цих міток, крім грецьких літер і малюнків, ми знаходимо близько 250 глаголичних букв. Тут стародавні легенди ніби то отримують підтвердження. Але цього мало. Багато міток на черепиці з Херсонеса схожі, з одного боку, на більш древні знаки, близькі до трипільських, з іншого – на більш пізні знаки, клейма, мітки, форма яких в подальшому також увійшла до складу накреслень слов’янських літер. Всі перераховані дані говорять про найдавніші джерела глаголиці і про її зв’язки з трипільською та близькими їй культурами.

У текстах стародавніх церковних служб Кирилу і його братові Мефодію, як і в «Початковому літописі», немає і натяку на винахід ними слов’янської азбуки. Один з «першовчителів» (Мефодій) названий «святим буквам обратніком». Цим терміном, треба думати, підкреслювалося значення перекладу грецьких книг на слов’янську мову і перетворення грецького алфавіту в слов’янський, тобто «складання» кирилиці. В інших письмових та усних джерелах говориться, що «Філософ» (тобто Кирило) не винайшов азбуку, як прийнято неправильно розуміти, а «склав» або «влаштував» її, інакше кажучи, привів в систему слов’янський алфавіт. Таким чином, можна вважати, що реформа Кирила полягала у наближенні слов’янських знаків до грецьких буквах, за винятком тих, які висловлювали чисто слов’янські звуки: ж, з, ч, ц, ш, щ та ін

Автор: Н. Константинов.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще благодаря изобретению азбуки в тамошнем древнем мире появилось множество новых профессий: ее, азбуки, учителей, писарей и каллиграфов, и при дворах просвещенных правителей говоря современным языком, открылись новые вакансии, требующие грамотных людей. А таковые в те времена были большой редкостью.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Яндекс.Метрика

UA TOP Bloggers