Історія привітань

привітання

Наше звичайне привітання – рукостискання – виникло дуже давно. У доісторичні часи, багато тисячоліть тому, коли наші предки були бродячими мисливцями в неосяжних просторах незайманих лісів і степів, а світ для них був сповнений небезпек, траплялось, що людина зустрічала незнайому людину. Перший час вони здалека уважно роздивлялись один одного, потім, якщо були мирно налаштовані, наближались один до одного з простягнутою вперед долонею руки, показуючи тим самим що в ній не затиснутий камінь чи інша зброя. Зійшовшись, кожен обмацував праву руку свого родича, щоб остаточно переконатись в його мирних намірах.

У деяких диких племенах до сих пір зберігся звичай при вигляді чужої людини сідати навпочіпки або приймати іншу спокійну і миролюбну позу, інші при цьому повертаються навіть спиною до прибульця. Тим самим йому дають зрозуміти, що проти нього не замишляють нічого поганого. Нерідко незнайомі тубільці при зустрічі протягають один одному руки зі словами: «Я тобі друг, у мене немає з собою ножа».

Військове вітання – піднесення правої руки до головного убору – з’явилось набагато пізніше. У середні віки, коли незліченні князівства, графства, герцогства ворогували між собою, коли проїзні дороги кишіли грабіжниками, виник своєрідний звичай. Якщо в дорозі зустрічались двоє військових, вони вели себе приблизно також як чинили в таких випадках доісторичні люди: перш ніж зблизитьсь, лицарі здалека вивчали один одного, потім, якщо у них були мирні наміри, кожен підносив до голови руку і піднімав забрало свого шолома.

Цей звичай міг виникнути не раніше 13-го століття, коли увійшли до вживання шоломи з забралом, витіснивши каски з носовою пластиною. З плином часу забральні шоломи зникли, знову поступившись місцем залізним каскам, але звичай підносити руку до голови зберігся у вигляді дружелюбного вітання двох військових людей і дійшов без істотних змін до наших днів.

Нарешті, вітання зняттям капелюху веде свій початок від тієї ж епохи. За неписаними середньовічним правилами, коли лицар переступав поріг чужого будинку або входив в мирне селище, він зобов’язаний був знімати шолом, залишаючи голову незахищеною. Пізніше звичай оголювати голову при зустрічі з друзями увійшов в звичку і став розглядатись як вимога пристойності.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *