Історія гімнастики. Частина друга.

Гімнастика

Бруси як гімнастичний снаряд виникли порівняно недавно – на початку XIX століття в Німеччині: їх створив також Ф. Ян. Спочатку бруси служили допоміжним снарядом, який полегшував вивчення вправ на коні. Перші примірники снаряда складалися з двох паралельних горизонтальних брусів довжиною близько 2,5 метра, що спочивали на двох стійках. Кожен брус мав на висоту 7,5 см і завширшки – 6 см; зверху вони були закруглені. Кінці брусів були закруглені і знизу.

На таких брусах виконувалися зовсім нескладні вправи: пересування в упорі на руках, розмахування та ін. Снаряд цей мав допоміжне значення і був задуманий для прискорення освоєння вправ на коні. Лише пізніше він став грати самостійну роль. Фахівцям, які майстрували бруси і розробляли вправи на них, довелось витримати серйозну боротьбу з низкою діячів фізичного виховання (у тому числі і з директором Берлінського інституту фізичної культури Ротштейном), які відкидали користь зазначеного снаряда. Втручання в суперечку ряду вчених поклало в 1862 році край цим сумнівам, і бруси швидко набули популярності як один з основних гімнастичних снарядів.

Спочатку конструкція брусів часто змінювалась: пропонувалися, наприклад, хрестоподібні бруси і бруси, які складались трьох жердин. Але ці модифікації не набули поширення. Слід згадати лише один з різновидів – дванадцятиметрові бруси А. Шпасса – засновника німецької шкільної гімнастики. Такі бруси дозволяли декільком гімнастам займатися одночасно. Пізніше, на початку XX століття, з’явились бруси, що нагадують сучасні, а так як в кожному брусі був вже вмонтований сталевий стрижень, то робоча частина снаряда замість товстих брусів перетворилась на досить тонкі жердини. Таке нововведення різко збільшило можливості гімнастів, і вправи на цьому снаряді стали швидко ускладнюватись.

Гімнастика

Щоб закінчити історію виникнення снарядів, треба сказати лише кілька слів про кільця. Цей цікавий снаряд ввів Л. Шписс, один з творців німецької системи гімнастики. Він же застосував вправи з гантелями. Його особлива роль у розвитку гімнастики полягала в тому, що він вперше став проводити заняття під музику. Паралельно зі створенням снарядів, спрямованих в першу чергу на виховання спритності, йшло становлення загальнорозвиваючих і оздоровчих вправ. Ще за три тисячі років до нашої ери на Стародавньому Сході стали складатися системи гімнастичних вправ, які були спрямовані на загальний фізичний розвиток, на зміцнення здоров’я. Вправами, що розвивають силу, гнучкість, спритність, передбачалося одночасно і поліпшення діяльності внутрішніх органів. Так виникла давньокитайська загальнорозвиваюча і лікувальна гімнастика, а пізніше – і індійська система йогів.

йог

Ця гімнастика переходила з покоління в покоління, з однієї епохи в іншу, і коли гуманісти стали відроджувати давню систему фізичного виховання, то поряд з вправами на снарядах почали широко застосовувати і загально розвиваючі вправи. Ось чому сучасна гімнастика використовує не тільки вправи на снарядах, а й загально розвиваючі.

Приблизно тими ж шляхами, по яких йшла історія гімнастики в Західній Європі, розвивалась вона і в Росії. Ще Петро I ввів в російській армії заняття тілесними вправами: солдат вчили долати перешкоди, що зустрічаються в бойовій обстановці, виконувати загально розвиткові вправи. Великий російський полководець О. В. Суворов, крім цих вправ, проводив вранці з солдатами ранкову гімнастику. Тридцяті роки 19-го століття ознаменувалися введенням обов’язкових занять з гімнастики в кадетських корпусах і гвардійських полках. Тут юнаки займалися вже загально розвиваючими вправами і на снарядах.

Поступово отримувала поширення гімнастика і серед цивільного населення. Так, в 1882 році письменник А. П. Чехов, художник І. І. Левітан, доктор А. І. Постніков та інші створили в Москві «російське гімнастичне товариство». Через три роки це суспільство провело перше змагання з гімнастики, в якому взяли участь 11 осіб. У програму змагань увійшли вправи на снарядах і опорні стрибки. Поряд з цим під заступництвом правлячих кіл створюються та інші товариства, типу «Сокіл», «Богатир».

Представники передової російської інтелігенції починали брати активну участь у діяльності демократичних гімнастичних товариств. Справжніми ентузіастами гімнастики були Л. М. Толстой, І. П. Павлов та багато інших; вони не тільки самі захоплювалися гімнастикою, але й залучали у цю справу оточуючих.

Ми розповіли про історію виникнення засобів гімнастики, але розповідь залишалась б незакінченою, якщо не доповнити її тим, що наприкінці XIX століття остаточно склався один з основних різновидів гімнастики – спортивна гімнастика, яка міцно увійшла в програму Олімпійських ігор нашого часу. Вже на перших Олімпійських іграх в 1928 році проводились змагання з гімнастики.

Учасники цих ігор, так само як і інших офіційних змагань, в даний час виступають з комбінаціями на коні, перекладині, брусах, кільцях, стрибають через коня і виконують вільні вправи.

Жінки-гімнастки вперше виступили на Олімпійських іграх в 1928 році; для них програма змагань тоді була не такою, як зараз. У результаті низки змін в даний час у них склалося чотирьохборье, що складається з вправ на брусах різної висоти, колоді, опорних стрибків і вільних вправ.

Автор: М. Укран.

P. S. Старинные летописи рассказывают: И все-таки гимнастика, пришедшая к нам из глубины веков, во все времена была полезным средством для укрепления здоровья. Хотя в наше время появились и другие не менее полезные изобретения, например, электровелосипеды, очень хорошие для поддержания физической формы. Тем более что цена на электровелосипед в Киеве, Львове или другом городе вполне доступна, а езда на нем будет иметь отличное положительное влияние на ваш организм.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *