Давньоруська абетка і … давньоруські монети

давньоруські монети

Для людини нетямущої, стародавні монети, в кращому випадку, – забава. Для вченого історика – у багатьох випадках – вони неоціненний скарб. Про те, що в наших музеях є неабияка колекція давньоруських монет, знали давно. Їх описували, класифікували. Але тільки коли думка звернулася до їх пильного вивчення, був зроблений той перший крок, який дозволив, як нам видається, відкрити завісу над таємницею давньоруської писемності.

Отже, руські монети XI століття. Їх дійшло до нас близько 250 штук. Належать вони Ярославу Мудрому, Ізяславу, Ярополку, Святополку і Володимиру Мономаху – князям, добре нам відомим по літописах. На більшості монет написи дуже поганого збереження. Монети сильно потерті, їх не пощадив час; у одних монет обламані краї з написами, від інших дійшли тільки уламки, на третіх через окислення металу написи і зображення майже не збереглися, на четвертих через недбалість майстра написи викарбувані погано… Тим не менш, саме ці монети з’явилися тим надійним джерелом, який дозволив зробити цілком достовірні висновки про руське дохристиянське письмо.

Справа в тому, що написи на монетах зроблені кирилицею – письмом, близьким до нашого сучасного по накресленню знаків. Однак поряд з цими добре відомими літерами в написах зустрічаються знаки, що не мають нічого спільного з кирилицею, а також і іншою слов’янською азбукою – глаголицею. Довгий час вчені вважали ці «загадкові» знаки спотвореннями Кирилівських букв, що виникли під рукою малограмотного майстра. Але чи так це! Чи не дивно, що монетники кількох князів протягом ряду десятиліть повторювали ті ж «помилки» і «спотворення». Чи не стикаємося ми тут з пережитками старої, не відомої нам руської азбуки, звичні знаки якої майстер вставляв у кирилівський текст монетних написів.

Перевірити таке припущення допомогла одноманітність монетних легенд. Так на більшості монет напис такий: «Владімір’ на настільки, а се його срібло». Є й інші написи: «Володимирі сребро, святого Василя»; «Владімір’ на настільки, а се його злто» і т. д. Але всі ці написи легко об’єднати в кілька груп, у кожній з яких спостерігається майже повна одноманітність. На монетах інших князів можна відзначити таку ж стереотипність написів. Склавши спеціальні таблиці монетних написів одного і того ж типу, вдалося простежити за «спотвореннями» літер протягом всього періоду карбування монети. Так, наприклад, вдалося з’ясувати, як «спотворювалася» літера «А» в ім’ї «Владімір’» на монетах цього князя: сам зміст напису дозволив в кожному окремому випадку встановити звукове значення «загадкового» знака.

азбука

Ім’я «Володимир» у різних написаннях на монетах цього князя. Вивчаючи цю табличку, читач з’ясує собі метод, за допомогою якого автору статті вдалося скласти руську «монетну» азбуку. У написаннях імені «Володимир» на монетах XI століття є кирилівські, глаголичні і руські літери.

Аналіз складених таблиць привів нас до висновку, що «помилки» давніх монетників були явищем строго закономірним. Так, замість Кирилівських букв А, Б, В і т. д. на монетах постійно вживалися одні й ті ж «спотворені» знаки. Наприклад, в словах «на стіл ‘» на деяких монетах замість кирилівського «Т» постійно з’являвся знак «П». Інших «спотворень» літери «Т» не було.

Застосування такого методу дослідження дало нам можливість встановити не тільки накреслення літер нового письма, але і їх звукове значення. Коли всі монетні «помилкові» знаки були зведені в спеціальну таблицю, з’ясувалося, що вони, безумовно, є пережитком якоїсь давньої азбуки. На монетах вдалося зафіксувати 20 букв цієї азбуки, ми назвали її «руським письмом».

азбука

Руські літери монет XI століття у зіставленні з руськими буквами, витягнутими з складу знаків глаголиці.

Виявлене таким способом письмо виявилося дуже простим за накресленням своїх знаків. Воно має більш архаїчний характер, ніж відомі нам загальнослов’янські азбуки. Його виникнення і слід, очевидно, пов’язати з тією епохою, коли на Русі ще не вживалися загальнослов’янські азбуки. До речі сказати, літери «руського письма» збереглися не тільки на монетах XI століття. Такі ж букви зустрічаються на деяких давньоруських пломбах: на одній стороні пломби добре відома Кирилівська буква, а на іншій – відповідна їй буква «руського письма».

Як і коли виникло «руське письмо»! Це ще не зовсім ясно. Але одне можна сказати – воно вже існувало в середині IX століття, тобто тоді, коли за переказами, була створена Кирилом перша спільнослов’янська азбука. Поки слід обмежитися досить приблизним датуванням: наскільки можна судити, «руське письмо» виникло не пізніше кінця VIII – початку IX століття. Є всі підстави вважати, що воно в якихось пережиткових (можливо, тайнописних) формах зберігалося на Русі досить довго. Цікаво, що деякі знаки «пермської азбуки», складеної в 1372 році Стефаном Пермським для зирян (комі), збігаються з літерами цього письма.

Автор: Н. Енговатов.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *