Ян Скольно – ще один «Колумб»
Зараз вже ясно, що Колумб не був першим. Мабуть, Америку відкривали кілька разів, в різний час і в різних місцях. Недарма ж у середні віки так живучі були легенди про «щасливі острови», про міста «семи єпископів», про Атлантиду та інші обітовані землі, розташовані на заході Атлантики. Звичайно, Колумб все це чув і, можливо, знав щось суттєвіше. Є підстави думати, що плив він протореною кимось доріжкою. Претендентів на пальму першості багато. «Колумбіана» — солідна, багатотомна — продовжує збільшуватися: Я хотів би зупинитися на одному з кандидатів в «до-Колумби»: на польському мореплавцеві Яні Скольно.
У нас (та й за кордоном) це ім’я мало відоме. Правда, в Польщі, на гаданій батьківщині Яна, написано кілька книг про нього, але оскільки достовірних даних про життя і особу моряка мало, то і він перетворився на подобу Синдбада-мореплавця в польському варіанті.
Між тим Ян Скольно (Ян з Кольно), безсумнівно, цілком реальна історична особа. Є підстави думати, що в 1476 році він відкрив півострів Лабрадор і, мабуть, протоку Девіса (між Гренландією і Землею Баффіна). Ці відомості повинні заслуговувати довіру, так як даються незацікавленими особами, принаймні, на трьох мовах і в різний час. Найперша згадка зустрічається в книзі іспанського письменника Лопеса де Гомара «Історія Індій». Видана в Сарагосі в 1553 році. Ось що там написано:
«…Поляк Іоан Скольно, перебуваючи на службі в датсько-норвезькому флоті, ще в 1476 році відкрив берега острова Гренландії і півострова Лабрадор…»
Потім в кінці XVI століття його згадує Корнеліус Вітфлет. Ю. Хорн в книзі, виданій в 1671 році, говорить про відкриття Яном з Кольна, поляком, протоки Anian і землі Лабрадор. Якими документами користувалися ці письменники — невідомо.
Пізніші письменники, мабуть, повторюють вже відоме і мало додають нового. А. Гумбольдт пише: «Цей Scolnus в 1476 році перебував на службі данського короля Крістіана II. Запевняють, що він висадився з Лабрадором…»
А ось рядки з книги Елізе Реклю: «Один поляк, Ян з Шкільно, був посланий прямо в Гренландію в 1476 році за дорученням знову зав’язати давно перервані зносини з цією віддаленою землею». Додамо: з важливим дорученням відправлений був Ян. У 1410 році останній корабель пробився крізь льоди з Гренландії в Норвегію. Після цього про Гренландські поселення вікінгів не було ні слуху, ні духу. Нова датська, колонізація Гренландії, що почалася в 1721 році, застала на місці норвезьких хуторів іглу ескімосів. Судячи з усього, до південно-східного берега Гренландії — мети своєї подорожі, Ян так і не пробився.
Мацеєвський у другому томі «Польської літератури» (Варшава, 1851 рік) пише: «…Служачи спочатку у флоті у гданчан, перейшов у датську службу і, начальствуючи над норвезьким флотом (Норвегія і Данія тоді складали одну державу), відкрив землю Лабрадор у Північній Америці — маємо достовірні відомості. Але чи залишив польський мореплавець записки про свою подорож,— цього зовсім не знаємо…»
Антоній Олещинський повідомляє, що «містечко Кольно знаходиться в Мазовецькому (Хельминському) воєводстві…»
.
У 1900 році В. Єзерський, виступивши з заміткою про Яна в «Історичному віснику», наполягав на необхідності пошуків документів в архівах «гданських, данських і норвезьких…», з тим, щоб вивести «слов’янського Колумба» з вікового забуття. Але пошуки або не проводилися, або не дали результатів. У всякому разі, Я. Худзиківська та Я. Ястер у вступі до книги «Люди великої відваги» (Варшава, 1955 рік) відносять Яна до легендарних особистостей.
Раніше ми публікували статтю «Чи був Колумб в Арктиці?». В ній, між іншим, Р. Анохін висловив припущення, що Колумб брав участь у змішаній датсько-португальській експедиції 1476-77 років, який плавав під керівництвом Енса Скульпа в північно-західній частині Атлантики.
Потім, трохи нижче, Р. Анохін наводить витяг з іншого, вже англійського, документа від 1575 року, в якому йдеться про протоку Баффіна і Девіса. «…Це місце вважається морською протокою, називаючись протокою Трьох Братів, і в ньому ніколи не буває льоду. Причина відсутності льоду — швидкий плин з моря в море. На північній стороні цього проходу в 1476 році був лоцман з Данії — Іон Сколюс».
Іон Сколюс — Ян Скольно — Енс Скульп. Чи не одна й та ж ця особа? Різниця — в транскрипції, і все. На постійні спотворення імені Яна вказував ще А. Олещинський: «…німці звуть його Scolnus, Koinus…»
Отже, все — дата, імена, район плавання підтверджує, що Ян Скольно був начальником експедиції до північно-східних берегів Америки в 1476 році. Особливе значення має факт, що англійці назвали його лоцманом, тобто моряком високого класу, що відмінно знають район плавання і навігацію. Отже, Ян з Кольно був в Америці раніше Колумба на 14-15 років!
Втім, чому раніше? Може бути, разом, в один час і навіть на одному кораблі? Ця думка, що спочатку приголомшує, не така вже й безпідставна. Ян Скольно, відкривши протоку, назвав її протокою Трьох Братів. Чому? Адже в ті далекі часи найчастіше відкриттям присвоювалися імена святих, хоча нерідко давали і світські назви. Хто ж такі ці три брати?
Припустимо, що Ян назвав протоку в честь трьох братів Колумбів: Дієго (моряка), Варфоломія (картографа) і Христофора (моряка). Причому тут Колумби? Згадаймо ще раз спотворення прізвищ іноземцями. У Португалії Колумба звали і писали Коломом, а в Іспанії — Колоном!
Христофер Colonus і Ян Colnus! Від Скольно до Колона не далі, ніж до Сколюса, наприклад.
Натяжка? Тоді відразу обмовлюся, що не моя, — на цей збіг імен звернули увагу давно. У 1927 році перуанець Уллоа навіть ототожнив самого Яна з Христофором. Але це, дійсно, пахне натяжкою… Отже, Христофор, бути може, родич Яна і, отже, поляк?!
Життя Колумба, в особливості його доамериканський період, — майже суцільна біла пляма. Все смутно і загадково в його біографії. Не відомо точно, де він народився. Зараз батьківщиною Колумба прийнято вважати — з великим сумнівом — Геную. Але «битва за батьківщину» тривала до XIX століття, і за честь назвати моряка своїм громадянином, боролося понад двадцять міст! Рік народження оспорюється. Його відносять і до 1435, і до 1447, і до 1456 років і так далі. Плюс — мінус 20 років! Після 400-річної суперечки в науковому світі погодилися, знову-таки невпевнено, вважати датою народження 1451 рік. Національність теж довгий час була під питанням, але так як вирішили, що батьківщина Колумба — Генуя, то він генуезець.
Батьком Колумба прийнято вважати бідного ткача. Це викликає сумніви: чи міг простий ткач в ті часи дати таку чудову освіту синам — всім трьом? Дієго був морським офіцером, займав в американських колоніях відповідальні пости і може бути, з неба не хапав зірок, але не був і Санчо Пансою — губернатором. Варфоломій — картограф і, безумовно, отримав пристойні знання. Сам Христофор — відмінний навігатор, знав астрономію, картографію в межах, звичайно, сучасної йому науки. Крім того, він володів щонайменше п’ятьма мовами. Чи міг бідний ткач вивести синів на ту широку дорогу, по якій вони йшли, причому нерозлучно? Більш обережні вчені сумніваються в цьому. І чомусь ніхто з дітей не наслідував, як це найчастіше буває, фамільну професію, а всі троє пов’язали свою долю з морем. Вірніше було б припустити, що Колони, або Колумби, були вихідцями з моряцької, зовсім не бідної родини, а з коштами.
Чи плавав Колумб в Гренландії? Деякі вчені, наприклад Дж. Бейкер, так ставляться до цього питання: «…В 1447 році він побував в Англії, але розповідь про нібито скоєну ним поїздку звідти в Ісландію, мабуть, вигадана».
В Ісландії Колумб, мабуть, дійсно не був, але, можливо, він був набагато далі на заході. Ось як розповідає Колумб про це своє плавання: «У лютому 1477 року я плавав під вітрилами в сотні льє від острова Туле у напрямку до острова, південна частина якого розташована на 73-му, а не на 63-му градусі широти, як говорять деякі, і цей острів не вписується всередині західних кордонів карти Птолемея, а розташований ще західніше. І тоді ж до того острова, який за величиною майже як Англія, пливли з товарами англійці, в основному з Брістоля. А в деяких місцях припливи і відливи мали перепади до 26 ліктів. Так що вірно те, що острів Туле, зазначений Птолемеєм, розташований якраз там, де він вказував, і сучасна назва цього острова — Фрислянд».
Розповідь плутана. Найбільше бентежить острів Туле, плутанина з його місцем розташування. Тулі (Ultima Thule) перекладається як «крайня межа населеної землі». Стародавні та середньовічні географи поміщали його на північ від Британських островів. Піфей, відкрив Тулі, мав на увазі, ймовірно, Ісландію, до якої «6 днів морського шляху». Але нам важливо знати, що мав на увазі під «Туле» сам Колумб. Він не залишає, здається, місця для пересудів: «Сучасна назва — Фрислянд». А що таке «Фрислянд» — Ісландія, Ян-Майєн, Гренландія?
Візьмемо сучасну Колумбу карту іспанця Ла-Коси, який, до речі, був навіть керманичем у Колумба; вона виготовлена приблизно в 1500 році. Гренландія має там віддалену схожість з її справжніми обрисами, зате названа «Фрисландією» і прикрашена англійським прапорцем як власність Британії! Назва ця не застаріла навіть через 100 років, коли 11 липня 1576 року англієць Мартін Фробішер «вгледів землю Фрислянд» (тобто Гренландію. — Дж. Бейкер). Супутники Фробішера — Джордж Бест і Сетл — пишуть: «Ця Фрисляндія є високою і нерівною країною. Підступаючі до берега гори майже цілком покриті снігом, а береги — плавучим льодом. На вигляд вона абсолютно недоступна. За величиною цей острів, як видно, не менше Англії…»
Тулі не міг бути Ісландією, яка належала данцям, і була відома і англійцям, і навіть німцям під сучасною назвою задовго до 1477 року. Ян-Майєн, мабуть, взагалі не був відомий географам того часу, так як на картах відразу за північним берегом Ісландії зображувалося «замерзле море» без островів. Тому, ймовірно, Тулі—Фрислянд, який мав на увазі Колумб, — Гренландія. З точки зору Колумба, вона як не можна краще підходила під визначення «межа населеної землі», край світу. Острів цей «розташований саме там, де вказував Птолемей», і вписувався у межі карти.
Колумб плив повз Гренландію, південніше на 100 льє (450 км), так як в лютому льодова обстановка не дозволила б йому взяти ні на північ, ні на схід від Гренландії. Йшов він до острова», який «не вписується всередині західних кордонів карти Птолемея, а розташований ще західніше».
Інакше кажучи, мета експедиції перебувала ще на захід від Гренландії. Це міг бути і Нью-Фаундленд і Лабрадор, один час вважалася островом, і Баффінова Земля. Найсильніший аргумент на користь достовірності плавання Колумба в Північній Атлантиці — це згадка про високі перепади припливів і відливів.
Таку примітку не можна вигадати. Треба спостерігати це явище природи своїми очима, що можливо тільки в певних місцях, які в наш час добре відомі. Їх небагато: на північно-заході півострова Лабрадор, в затоці Фробишера на Баффіновій Землі. Колумб говорить про кілька місць з високим припливом. Значить, він пройшов значну відстань по протоці Трьох Братів (або протоки Девіса, або протоці Ланкастера?). І, мабуть, в компанії Яна Скольно, який був у північній частині протоки Трьох Братів.
Найбільш незрозуміле у всьому висловленні Колумба — координати острова, південний край якого, за словами Колумба, лежить на 73° північної широти. Це міг би бути острів Дэвон, розташований на північ від протоки Ланкастера. Але він за розмірами ніяк не нагадує Англію.
Розгадка криється, мабуть, в помилці самого Колумба, а «деякі», хто «подейкують», що південна точка безіменного острова знаходиться на шістдесят третьому градусі широти, — мають рацію. Тоді це буде Земля Баффіна, це ближче до істини і за величиною («як Англія»).
Отже, плавання Колумба в Арктиці цілком ймовірне. Мало підтвердних документів, але немає спростовуючих, оскільки період з 1475 по 1479 рік (рік осідання в Португалії) в біографії Колумба — суцільна біла пляма. Можливо також участь Колумба в плаванні флотилії Яна Скольно. І навіть спорідненість Яна і Христофора, якою би вона не здавалася фантастичною, все-таки має під собою грунт. Надто вже багато збігів: роки плавання — 1476-77 роки, район подорожі — північно-східна околиця Америки; співзвуччя імен Ѕсоіпо, Kolnus і Colon, Соіоnиѕ. Щось «таке» є і в назві протоки Трьох Братів.
Автор: А. Селик.