Великий лікар Авіценна

Авіценна

Життя великого вченого Абу-Алі Ібн-Сіни (Авіценни) була пов’язано з епохою Саманідів, що залишила глибокий слід в історії таджицького народу. Впродовж величезного періоду таджицький народ самостійно розвивав свою культуру. Відомо, що вона далеко перевершувала культуру арабів-завойовників, які в VII-VIII століттях захопили Середню Азію. У боротьбі, що тривала століттями, народи Середньої Азії відстоювали свою незалежність, традиції своїх предків. У цій боротьбі і виникло в другій половині IX століття таджикська феодальна держава Саманідів, яка проіснувала більше ста років.

Створення власної держави, виникнення і оформлення таджицької мови, централізація управління, сприяли господарському зростанню країни, широкі торговельні та культурні зв’язки Середньої Азії з усіма країнами Переднього Сходу – все це, незважаючи на феодальний гніт і важке становище народу, викликало величезні успіхи науки і літератури.

Саманіди залучали до свого двору вчених, поетів і художників, бо хотіли з їх допомогою ширше поширити свою славу. Про висоти, завойовані культурою Середньої Азії в період Саманідів, свідчить грандіозний епічний твір великого таджицького поета Фірдоусі «Шахнаме». Хоча цей твір і з’явився на світ тоді, коли династія Саманідів вже була повалена, він, як і вся творчість Фірдоусі, а також і інших титанів таджицької культури – Рудакі, Дакікі та інших, був обумовлений саманідськой епохою.

З епохою Саманидів пов’язані і наукові досягнення Ібн-Сіни, хоча діяльність його також розгорнулася в основному після падіння цієї династії. Ібн-Сіна народився орієнтовно 1000 років тому в селищі Афшана, розташованому близько Бухари – столиці царства Саманідів. У цей період Бухара була одним з культурних центрів світу; тут Ібн-Сіна і здобув освіту.

Відрізняючись винятковими здібностями, він до 10 років вже добре знав Коран і перейшов до вивчення геометрії, філософії та астрономії. У віці 15 років під керівництвом відомого на той час вченого, бухарського медика Абул-Мансур-і-Камара, Ібн-Сіна став вивчати класичні твори знаменитих лікарів старовини Гіппократа і Галена. Незабаром він почав відвідувати хворих і проводити різні медичні консультації. «І відкрилися переді мною, – писав Ібн-Сіна, – двері лікування, заснованого на досвіді так, що не піддається опису … А було мені в той час шістнадцять років ».

Коли Ібн-Сіні було 17 років, його запросив до себе в якості лікаря раптово захворілий емір (правитель) Бухари – Нуха бін Мансура Саманідів. Вилікувавши еміра від важкої хвороби, Ібн-Сіна отримав доступ до знаменитої бібліотеки Саманідів. Тут він проводив буквально дні і ночі за вивченням літератури в різноманітних галузях науки.

«У той час я не досипав жодної ночі, та й протягом дня не займався нічим іншим, крім наук, – писав згодом Ібн-Сіна. – Повертаючись до ночі в моє житло, я ставив перед собою світильник і занурювався в читання або писання. Якщо мене починало хилити на сон або я відчував слабкість, кілька ковтків з кубка повертали мені сили, і я знову заглиблювався в роботу … Навіть і в сні я продовжував обдумувати ті питання, якими займався наяву».
Але не минуло й року, як померли спочатку батько Ібн Сіни – великий державний чиновник, а потім і покровитель молодого вченого емір Нуха. Над саманідською державою нависла загроза нападу тюркського завойовника – султана Махмуда Газневидів. Ібн-Сіна разом з іншими вченими змушений був покинути Бухару.

Він знаходить привітний прийом в Хорезмі у шаха Мамуна, входить в коло його придворних вчених. Шах Мамун, покровитель наук і мистецтв, зібрав навколо себе ціле сузір’я обдарованих учених. Крім Ібн-Сіни, серед них був знаменитий лікар Абдуль Хасан Хаммар, філософ Абу Саль Масихи та інші. Тут особливо розквітла творча діяльність Ібн-Сіни.

Але султан Махмуд Газневидів, який захопив більшу частину царства Саманідів, не залишив його в спокої. Він зажадав від Хорезм-шаха вислати до нього бухарських емігрантів-вчених. Дізнавшись про це, Ібн-Сіна поспішив покинути гостинний Хорезм і виїхав на південь у Хорасан. Для нього почались роки поневірянь, викликаних переслідуваннями султана Махмуда, який розіслав по своїх володіннях портрет Ібн-Сіна з вимогою зловити його.

Ібн-Сіна побував у багатьох містах. Високоосвічена людина, знаменитий медик, він був придворним лікарем у багатьох правителів, а в Хамадані один час був навіть візиром – першим міністром.

І всі ці роки Ібн-Сіна вів напружену наукову роботу – поповнював свої знання, писав твори. Одного разу він був помилково звинувачений заздрісниками у державній зраді, закутий у ланцюги і кинутий еміром Хамадана у в’язницю. Але й там він не переривав своєї творчості і за кілька місяців ув’язнення встиг написати ряд медичних трактатів. Помер Ібн-Сіна в Хамадані на 58-му році життя.

Незважаючи на відносно коротке життя, Ібн-Сіна написав більше ста книг, причому не було жодної галузі науки того часу, якої не вивчив би і в якій не залишив би сліду цей чудовий енциклопедист X-XI століть. Він був найбільшим медиком, відомим філософом, знаючим зоологом, талановитим літератором і музикантом. Він зумів систематизувати, доповнити і викласти всі наукові знання свого часу в доступній і витонченій формі. І цілком природно, що його називали «князем філософів» і «князем лікарів». Також цілком ймовірно, що Ібн-Сіна був таємним мусульманським суфієм (суфізм – містична течія ісламу, головною метою якого є духовне вдосконалення людини і єднання її з Богом) Він сам казав:

«От преисподней до колец Сатурна
Все тайны мира я постиг,
Лишь одного узла не мог я развязать,
И этот узел — траурная нить.

Геніальний медик Ібн-Сіна обезсмертив своє ім’я роботами в області медицини і насамперед знаменитим «Каноном медицини», складеним на початку XI століття. Ця праця складається з п’яти книг, присвячених різним областям медицини: терапії, хірургії, інфекційних хвороб, неврології, загальному вченню про хвороби, фармакології, застосуванню фізичних методів лікування та інших питань. Він зберігався в рукописних пам’ятках, а потім неодноразово видавався: один раз на арабській мові – в 1593 році в Римі і безліч разів латинською та іншими мовами – у ряді європейських країн. З кінця XII століття латинський переклад «Канону» ліг в основу викладання медицини в найбільш відомих медичних навчальних закладах Європи, таких, як Салерно в Італії і Монпельє у Франції (XIII-XVI століття). Протягом декількох сторіч аж до XVII століття «Канон» залишався найважливішим керівництвом для медиків Заходу і Сходу.

У «Каноні» викладається по суті вся теоретична і практична медицина в строго систематичній формі. Завдяки ясності і простоті описи клінічних картин хвороб, хорошого складу і логічності наукових побудов «Канон» став великим кроком вперед у порівнянні з творами Галена, знаменитого давньоримського медика, авторитет якого до Ібн-Сіни був незаперечний.

Перу Ібн-Сіни належить ще чимало робіт з медицини, серед яких найбільш важливі: «Трактат про пульс», «Трактат про серцеві ліки», «Правила щодо ліків», «Про гарячку і пухлини» та інші.

Ібн-Сіна дав геніальний для свого часу розбір причин і ознак ряду хвороб, наприклад, запалення мозкових оболонок, виразки шлунку, захворювань дихальних органів. З інфекційних хвороб Ібн-Сіна описує проказу, вперше названу у нього справжнім ім’ям, тоді як його попередники плутали її з слоновою хворобою.

Велике значення надавав Ібн-Сіна фізичній культури, іграм на відкритому повітрі і дав в цій області дуже докладні вказівки, розвинувши тим самим ідею великого давньогрецького лікаря Гіппократа про вплив зовнішніх факторів на здоров’я людини. Ібн-Сіна висловив припущення про поширення деяких хвороб за допомогою води, в якій містяться найдрібніші невидимі тварини. Зараження, на його думку, може відбуватися також при посередництві повітря, що вдихається людиною. Так за вісім з гаком століть до Пастера геніальний вчений передбачив відкриття мікробів як збудників інфекційних захворювань.

Він вніс багато нового і у вчення про ліки: вперше ввів у медичну практику лікування ртутним паром і одночасно застеріг від отруєнь, які цей пар може викликати. Йому ж належить широке запровадження в практику камфори, опію, індійського хмелю та інших засобів. Вчений досліджував вплив різних ліків на організм людини залежно від кліматичних умов і пори року. Чудові відкриття, зроблені Ібн-Сіною при вивченні хвороб і будови людського тіла (йому ми зобов’язані, наприклад, першим вірним описом м’язів ока), дозволяють припускати, що він неодноразово таємно проводив розтин трупів, яке заборонялося Кораном.

Великий внесок Ібн-Сіни і в інші науки. Такі його твори, як «Кітаб уш Шифа», трактують про логіку, природознавство, метафізику та математику, «До-Нішнома» (Книга знань), написана на таджицькій мові і зачіпає питання логіки, природничих наук, філософії, математики та астрономії, і інші, вважаються кращими пам’ятками думки X-XI століть.

Цим творам Ібн-Сіни притаманні ті ж якості, якими відрізняються його роботи в галузі медицини: прагнення завжди спиратися на факти, в будь-якому явищі відшукувати нові причини, перевіряти умовиводи на досвіді. Саме таким шляхом у своєму дослідженні про мінералах він приходить до думки про те, що горотворення відбувалося під впливом землетрусів і Руху протонних вод. Ці положення, в даний час елементарні, в той час являли собою важливі відкриття.

Причетність Ібн-Сини до суфізму, який у той час був далеко не в честі серед ортодоксальних (і фанатичних) мусульман, до того ж його велика наукова діяльність, просто не могла не викликати на його світлу голову велику агресію і нетерпимість «істинно правовірних» фанатиків.

У силу цього Ібн-Сіні доводилося, за його власним визнанням, «вести себе ослом в середовищі ослячому, де не ослів невірними кличуть», часом прикидатися простачком, вдаватися у своїх філософських творах до алегорій, застережень і хитросплетінь, надаючи розумним людям можливість самим дійти до справжнього сенсу його натяків.

Автор: Канівський Л. О.

P. S. Старовинні літописи розповідають: Що не кажіть, а Авіцена був дійсно лікарем від Бога, так що навіть сучасним лікарям було б багато що в нього повчитись. Хотілось би дізнаватись більше про лікувальні методики Авіцени на спеціалізованих медичних сайтах, як от скажімо http://www.navimed.com.ua/ бо в них є багато цікавого, адже все нове – це добре забуте старе, чи не так?

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *