Княгиня Ольга. Продовження.

Княгиня Ольга

Багаторічну дискусію серед істориків викликає все те ж питання, коли і де хрестилася княгиня? Скрупульозно описуючи церемонію прийому, Костянтин VII ніде навіть не натякнув на хрещення Ольги. Можна було б припустити, як це роблять інші, що вона виїхала з Царгорода язичницею і хрестилася або в Києві, або в тому ж Константинополі, але в свій другий приїзд, про який ми рівним рахунком нічого не знаємо (чи був він взагалі?). Тим часом таке припущення, як з’ясувалося, вступає в протиріччя з описом прийому. В імператорському палаці Ольгу приймали з пишністю і повагою, яких не здобув жоден язичницький посол або правитель. Та й взагалі ніхто!

Втім, і склад посольства Ольги не зовсім звичайним. Почати з того, що на чолі його стояв не княжий посол, а правитель країни, що було випадком екстраординарним. Костянтин Багрянородний іменує Ольгу – Ельгу – «архонтіссою Русі», викликаючи в нашій пам’яті, з одного боку, такий же титул на печатках Феофана Музалона і ряду інших осіб, які зіставляються з відомими нам руськими князями Подніпров’я, а з іншого – ту саму Русь на сході кримського півострова, з якою були пов’язані долі Ігоря та Святослава.

Разом з Ольгою до Константинополя прибули шість її родичок-архонтісс, тобто княгинь, про існування яких немає ніяких звісток в руських літописах, а також племінник, син сестри або брата Ольги (анепсій – кровноспоріднений племінник), що займав в церемоніалі прийому друге місце після княгині. Княгиню і її родичок супроводжували 16 шляхетних дам, мабуть, «бояринь», 22 посла, 44 купця, п’ять «людей Святослава», три перекладачі, священик і служителі «високого рангу», тобто придворні Ольги.

По обов’язковому церемоніальному прийому княгині належало вітати імператора, тричі розпростершись біля підніжжя його трону, однак Ольга обмежилася легким нахилом голови. Після урочистої аудієнції Ольга не покинула палац, а попрямувала зі своїми супутницями в сімейні покої імператриці і, як можна судити з низки ознак, була прийнята не як чужинний правитель, а як почесний гість сім’ї.

У чому тут причина? Чи міг імператор так приймати язичницю? І з чим взагалі приїхала Ольга в Константинополь? Які були у неї справи? З останнім теж повна неясність. Припущення істориків, що, охрестившись, Ольга вела переговори про самостійну руську церкву і просила на Русь духовенство – не більше ніж порожні домисли. Переговори про торгівлю і мир ніяк не пояснюють спорідненого (у всякому разі, дружнього) характеру спілкування руської княгині і імператорського сімейства, її прийомів у внутрішніх покоях палацу. Логічніше припустити, що метою візиту Ольги були матримоніальні наміри руської правительки підшукати гідну дружину для свого сина.

Французький історик Ж. П. Аріньон, аналізуючи почесті, надані руській княгині, зазначив, що Ольга була прийнята в Константинополі по чину «оперезаної патрикії», на який вона мала право тільки в тому випадку, якщо б стала свекрухою «багрянородної» принцеси. Однак зауваження це могло мати сенс, якби візит Ольги припадав на середину і другу половину 50-х років X століття, коли Святослав вступив у шлюбний вік, а не тоді, коли йому було 4-5 років. До того ж не варто забувати, як ставився Костянтин VII до шлюбів з «варварами». Той же Аріньон, торкаючись питання про хрещення Ольги в Константинополі, вважає, що імператор, який вважав себе «Христом серед апостолів», ні в якому разі не упустив би нагоди розповісти про хрещення при своєму дворі, та ще з його участю в якості хресного …

Нарешті, є пряме свідчення, що до моменту відвідування Царгорода Ольга вже була християнкою: в її свиті разом з нею прибув священик Григорій. Припущення, що він виконував за княгиню роль перекладача, неспроможне: у тій же свиті був особистий перекладач княгині і ще два перекладача.

Щоб підтримати літописну версію (і версію житія Ольги), історики зазвичай апелюють до двох інших свідчень, де (в одному прямо, в іншому опосередковано) вказується на прийняття Ольгою хрещення саме в Константинополі. Перше свідчення – фрагмент хроніки візантійського історика кінця XI століття Іоанна Скіліци, досить точно викладає версію «Повісті минулих літ». Скіліца взагалі слідує працям своїх попередників, розцвічуючи їхні розповіді деталями і подробицями, велика частина яких, мабуть, на його совісті. У даному випадку можна думати, що в його руках був список якщо не «Повісті …», то «Початкового зводу».

Останнє тим більш імовірно, що в розповіді про хрещення Русі Володимиром Іоанн Скіліца також слідує руській версії подій, на що зазвичай не звертають уваги. І все ж, поряд з повторенням відомого, у цього історика можна виявити досить істотні деталі. Він підтверджує час приїзду Ольги до Константинополя саме в 946, а не в 957 році: історик датував цю подію часом патріарха Феофілакта, який займав константинопольську кафедру з лютого 933 року по 27 лютого 956 року. Поки датування цієї події «Повістю …» (955 рік) не піддавалося календарній перевірці, вказівка Скіліци на Феофілакта не викликала особливого інтересу. Тепер же, коли історикам доводиться вибирати з двох дат одну, свідоцтві Скіліци виявляються одним з вирішальних факторів на користь 946 року.

Другим свідченням, на цей раз незалежним від руського літописання, про хрещення Ольги в Константинополі зазвичай служить запис під 959 роком продовжувача хроніки Регіону Прюмського. Там повідомляється про прихід у Франкфурт-на-Майні до імператора Оттона I послів «Олени, королеви Ругова, яка хрестилася в Константинополі за імператора Романа» з проханням поставити «їх народу» єпископа і пресвітерів. Це єдине джерело, яке називає Ольгу – Оленою. Природно, у найбільш суворих дослідників виникає законне питання: чому треба ототожнювати Олену – з Ольгою, Ругова (мешканців Рюгена на Балтійському морі або Ругіланд на Дунаї) – з руссю, а подальшу невдачу місії єпископа Адельберга «до ругам» – з поїздкою до Києва, на Дніпро? До того ж – і це дуже суттєво – імператор Костянтин Багрянородний ніде не називає Ольгу «Оленою», а тільки «Ельга».

Автор: Андрій Нікітін.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще, наверное, княгиня Ольга, несмотря на всю свою суровость и воинственность в глубине души таки оставалась женщиной, со всеми женскими же слабостями, там неравнодушной к красивым женским кожаным кошелькам, или изысканным нарядам.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *