Гіпатія і Олександрійська трагедія

Гіпатія

Її вбили вдень на одній з центральних вулиць Олександрії, вбили по звірячому на очах у багатьох жителів стародавнього міста. Розлючений натовп релігійних фанатиків підстеріг, коли вона поверталась з Олександрійської бібліотеки. Її витягли з екіпажу і поволокли до церкви Кесаріон. З налитими кров’ю очима фанатики виламували їй руки, на тіло жінки сипались важкі удари. Потім з неї зірвали одяг, здирали шкіру устричними раковинами. І вже бездиханне тіло спалили на багатті … Так в один із березневих днів 415 року загинула видатна жінка-вчений Гіпатія, загинула, розтерзана натовпом фанатичних християн, підбурених олександрійським архієпископом Кирилом – організатором переслідувань язичників і єврейських погромів у славу християнства. (Нажаль, похмура сторінка історії християнства почалась саме в часи Гіпатії і спалення Олександрійської бібліотеки. Як бачимо, ранні християни вже в 5-му столітті встигли забути заповіді Христа, а попереду ще чекало похмуре середньовіччя з трибуналами «святої» інквізиції, спаленням єретиків, релігійною нетерпимістю і хрестовими походами).

До наших днів дійшло мало відомостей про Гіпатію. Відомо лише, що вона народилась в 370 році в сім’ї відомого в ті часи математика Теона і вже в молодості проявила неабиякі здібності. Вона захопилась математикою і філософією і, за свідченням сучасників, у математиці незабаром перевершила свого батька, а в філософії «всіх сучасних філософів».

Блискучі здібності Гіпатії не залишились непоміченими. Їй була запропонована кафедра філософії в Олександрії, де і почалась її наукова діяльність. Вже цей факт сам по собі був неймовірним. Жінка на чолі кафедри! Але, мабуть, талант Гіпатії був такий яскравий, що вчені мужі зважились запропонувати їй суто «чоловічий пост». Ті уривчасті відомості про Гіпатію, які дійшли до нас, свідчать про те, що за своїми філософськими поглядами вона була послідовницею Платона, займалась тлумаченням його творів, а також творів Аристотеля. Гіпатія діяльно поширювала неоплатонівські погляди.

Блискуча ерудиція, неабиякий ораторський талант, вражаюче сучасників красномовство, тонкий аналітичний розум Гіпатії незабаром стали відомі у багатьох землях. Чужинці нерідко приїжджали в Олександрію тільки для того, щоб побачити Гіпатію, почути її. Коли вона читала лекції в Олександрійській бібліотеці, то навіть на вулиці біля будівлі юрмилися люди, щоб хоч краєм вуха вловити її слова. До наших днів дійшла цікава ода грецького поета, яку той присвятив Гипатії.

«Когда ты предо мной
и слышу речь твою,
Благоговейно взор в обитель чистых звезд
Я возношу — так все в тебе.
Гипатия,
Небесно — и дела, и красота речей,
И чистый, как звезда,
науки мудрой Свет…»

Сучасники відзначали, що всі, хто зустрічався з Гіпатією, відразу ж потрапляли під вплив її дивної чарівності і блискучої ерудиції. Інтереси цієї видатної жінки були надзвичайно різнобічні. Особливо багато часу вона приділяла математиці. Із захопленням займалася і астрономією. За відомостями, що дійшли до нас, вона була винахідницею ареометра – приладу, яким і в наші дні користуються для визначення вмісту в рідині розчиненої речовини. Вона одна з перших подумала про те, що мореплавцям потрібен прилад, за допомогою якого можна в будь-який момент визначити положення корабля у відкритому морі. Астролябія, винахід якої приписують Гіпатії, служила мореплавцям аж до XVIII століття.

Образ Гипатії згодом привернув увагу багатьох мислителів, письменників, вчених. Англійський просвітитель XVIII століття Джон Толанд говорив, що Гіпатія – «доброчесна, вчена і гідна дама, розірвана на шматки олександрійським духовенством, щоб задовольнити гордість і жорстокість свого архієпископа». До образу Гіпатії зверталися Вольтер і Леконт де Ліль. Їй присвятив роман англійський письменник Чарльз Кінгслі.

Їй повинні були б при житті вознести хвалу, при житті оточити почестями. А сталося так, що вона стала «мученицею науки».

У ті роки Олександрія була одним з центрів християнства. Завзяті проповідники поширювали серед жителів міста нові релігійні ідеї. Християнські фанатики прагнули знищити все, що залишилось від язичництва. Чудові твори мистецтва руйнувались тільки тому, що вони були створені язичницькими майстрами. Підпалена християнами, згоріла велика Олександрійська бібліотека, скарбниця знань, в якій багато років збиралась рідкісна література з різних країн світу. Гіпатія займалась науками, які, з точки зору духовенства нової релігії, були шкідливими для людей. Церковники і ченці ненавиділи її і вважали чорнокнижницею. Сам факт, що філософією і математикою стала займатись жінка, вони пояснювали не інакше, як підступами диявола.

Гіпатія становила небезпеку для олександрійського духовенства ще й тому, що вона, далека від християнства, мала великий вплив на префекта Олександрії. І як раз в той момент, коли чвари між світською владою та церковниками досягли найбільшого напруження, Гіпатія стала жертвою фанатиків.

Церковники і ченці стали поширювати чутки, ніби вона відьма, що вона використовує свої злі чари проти християн. Чутки повзли з будинку в будинок, все більше збуджуючи хворобливу уяву фанатиків-християн. І вартувало лише комусь із них закликати до вбивства цієї жінки, як юрба кинулась на неї – «відьму», «чаклунку», «чорнокнижницю».

Згодом християнські богослови всіляко намагались зняти з архієпископа Кирила відповідальність за цю дику розправу. Цікаво, що згодом християнська церква спробувала перетворити Гіпатію мало не в святу великомученицю. Її біографія була використана при складанні житія Катерини Олександрійської, святої християнського пантеону.

Автор: А. Бєлов.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще, несмотря на все свои научные достижения Гипатия была, прежде всего, женщиной и ничто женское ей было не чуждо. И наверное, она бы с не меньшим увлечениям посещала курсы плетения косичек (вроде этих) нежели курсы по астрономии или математики.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *