Фалес з Мілета. Продовження.

Фалес

Ті, хто вірить в пророцтво Фалеса, або приписують йому якісь східні знання (простіше сказати, вавилонські – інших доступних не було), або натякають на якийсь власний його метод (Панченко: «закономірний висновок: метод Фалеса відрізнявся від вавилонського»). Про останній і говорити не варто, коли дивишся на перелік реальних Фалесових досягнень, але от вавилоняни дійсно стали знамениті передбаченнями. Правда, сталося це після Фалеса, в -V столітті, проте чи не міг він дізнатися від них щось корисне і відняти пріоритет? Адже вавилоняни діяли без будь-якої геометричної моделі небесних рухів, вони попросту обробляли довгі ряди спостережень. Чи не ними скористався Фалес? Для відповіді треба зрозуміти, що таке дані ряди.

Місячні і сонячні затемнення зазвичай трапляються по кілька разів на рік. Але місячне помітно відразу на всій нічній півкулі Землі, а сонячне – в кожній місцевості буває видно дуже рідко. Воно спостерігається вздовж вузької смужки, яку утворює, пробігаючи по Землі, місячна тінь. Співвідношення рухів світил таке, що вся послідовність затемнень періодично повторюється, і один з цих періодів (згодом його назвали «сарос») складає 18 років 11 діб 8 годин (223 місячних місяці). Помітити його навіть для місячних затемнень важко (трапившись вночі, воно потому буде в даній місцевості вранці, коли Місяця не видно). Зате порівняно легко виявити потрійний сарос (54 роки 34 дні) – місячне затемнення відбудеться в той же час доби. Для цього потрібно «всього лише» років сто безперервних спостережень і записів.

Однак нічого подібного у греків не було – вони не вміли тоді рахувати навіть роки. І Геродот через 150 років міг оцінювати історичний час лише приблизно, в поколіннях. Зате вавилонські ряди місячних затемнень велися з -VIII століття, і, хоча містилися в секреті, не можна виключити, що хтось міг повідомити Фалесу їх таємницю. Чи не тут і розгадка?

На жаль, ні: такі ряди марні для передбачення сонячного затемнення: воно ж і через сарос, і через потрійний сарос буде видно в іншій країні. Не існує ніякої періодичності видимості сонячних затемнень в даній місцевості. Для передбачення тут потрібна або теорія, або широка мережа спостерігачів, а ні того, ні іншого тоді не існувало.

Тут-то і народилася легенда про власний «метод Фалеса»: він, мовляв, дізнавшись від вавилонян про місячний сарос, сам здогадався прикласти період в 18 років до затемнень сонячних; а саме в -603 році, тобто за сарос до згаданого Геродотом, повне сонячне затемнення дійсно спостерігалося – на самому півдні Дворіччя. Чи міг Фалес дізнатися про нього? Вельми сумнівно, однак прямо заперечувати не можна.

Зате з повною впевненістю можна стверджувати інше. Фалес не здатний докласти знання про місячні затемнення до сонячних. Це ми говоримо: і те, й інше – суть явища подібної природи; це для нас місячне затемнення викликається тінню Землі – Фалес ж нічого такого не писав. Мало того, що тут мовчать Фалесові фрагменти (про сонячне затемнення говорять багаторазово). Куди важливіше, що Фалес просто не міг сказати нічого подібного: для цього йому треба було «лише» порахувати Землю небесним тілом. Фалес же вчив іншому: Земля – плоский диск, плаваючий в Океані.

Залишається додати, що порівняно недавно, в 1991 році, американський історик Джон Бріттон зібрав все відоме про ранні вавилонські прогнози і прийшов до висновку, що в часи Фалеса там знали тільки місячні періоди, але не в 18, а в 19 років (235 місячних місяців); з їх допомогою передбачали заздалегідь і майже впевнено місячні затемнення, але не сонячні. Словом, Фалесу вавилоняни в прогнозі року корисні бути не могли: взявши дев’ятнадцятирічний цикл, він помилився б на рік.

Невже Геродот наплутав? Взагалі-то, небилиць у нього предостатньо, але, по-моєму, тут як раз справа не в них, а в тлумаченні самого слова «передбачив». Сучасники Фалеса не вимагали від мудреців нічого схожого на передбачення в нашому нинішньому розумінні. І не очікували. За їх свідченнями, Фалес передбачив ще й багатий врожай оливок, і ураган в день страти Креза. Та що там! Філософ Анаксагор передбачав падіння великого метеорита. Це-то як можливо?

Та дуже просто: Анаксагор стверджував, ніби метеорити – небесні камені, зірвалися через зменшення їх швидкості зі своїх орбіт. Легко здогадатися, що, коли подібні події відбувалися, чутка заднім числом називала його пояснення передбаченнями. Таких прикладів багато.

Але, те ж зробив і Фалес – він пояснив природу затемнень. Що ж тоді означають слова Геродота, ніби Фалес передбачив рік затемнення? Чи не розуміли їхні тодішні читачі, як прогноз того, що в даному році сонячне затемнення побачать в даній місцевості? Нехай Фалес був не здатний вирішити це завдання, але чи не думав він, ніби вирішив його? На жаль, він не міг і подумати про нього – хоча б тому, що ще не з’явилася географія, і ніхто не знав, де саме яке затемнення спостерігалося. У часи Фалеса навіть вавилонські царські астрономи знали тільки, що одним містам боги затемнення показали, а іншим – ні.

Вся незвичайність Геродотова свідоцтва зводиться до єдиного слова «рік», яке до того ж підозріло не в’яжеться з текстом (чому Геродот так наполегливо вказував на точність передбачення, якщо затемнення відбулося в день битви, а був передбачений лише рік?). Слова «рік» немає в інших свідченнях, тому його треба розглядати уважно.

Виявляється, Геродот вжив не словом «етос (рік), а інше – «еніаутос – розпливчасте, багатозначне слово, що означає і рік, і вік, і часовий цикл. На настільки хиткому свідоцтві нічого будувати не можна. Швидше за все, Геродот, як і інші стародавні автори, повідомляв, що Фалес пов’язав часовий цикл (місячні місяці) з фактом сонячного затемнення, і тільки.

Коли в Мілет прийшла звістка про битву, що трапилася в молодик і була припинена через затемнення, чутка попросту не могла не зіставити це з вченням знаменитого мілетця про те, ніби Сонце затьмарюється Місяцем. Фалес дійсно передбачив, що сонячне затемнення можна чекати лише в молодик, і пророцтво підтвердилося.

Саме так зрозуміле передбачення Фалеса в єдиному збереженому догеродотовому свідоцтві. По ньому, поет-натурфілософ Ксенофак, молодший сучасник Фалеса, захоплювався (як пізніше і Геродот) тим, що Фалес «передбачив сонячні затемнення і сонцеворот». Ось так-то! Значить, ці «передбачення» йшли для них в одну ціну: затемнення – кожного місяця, сонцестояння – посередині між рівноденнями.
І не треба вимагати від ранньої античності більшого.

Розгадка проста, але для декого нуднувата. Багатьом цікавіше, чи не вникнувши в ази астрономії, представити Фалеса чарівником, який прорікає зрозуміло яким чином передбачення. Звичайно, історію можна прикрасити. Один історик допустить, що Фалес відвіз з Єгипту рукопис, другий домислить, ніби в ньому містилася вавилонська мудрість, третій пошлеться на це як на факт і припустить, що у Фалеса була бібліотека, четвертий – що в бібліотеці були читачі, а значить, і школа. П’ятий прийме це за даність і розповість, як Фалес викладав там теорію затемнень і докази своїх теорем. І ось вже вигаданий цілий пласт культури.

Ось один приклад: «… на острові Лесбос … відбувається знайомство Піфагора з філософом Ферекідом – другом Фалеса Мілетського. У Ферекіда Піфагор навчається астрології, передріканню затемнень, таємницям чисел. Про астрономію Ферекіда з фрагментів нам відомо лише, що, можливо, «було два Ферекіди Сіросця: один – астроном, другий – богослов, син Бабія, у якого навчався Піфагор»; і що Ферекід «ревнував до слави Фалеса». Вірніше всього, автор прийняв за акт дружби «лист Ферекіда Фалесу» – звичайний твір, які з -III століття задавали писати школярам. Про перебування Ферекіда або Піфагора на Лесбосі фрагменти просто мовчать.

А що міг Фалес доводити насправді? Пізня традиція приписала йому п’ять теорем геометрії (у їх числі – про рівність кутів при основі рівнобедреного трикутника і про розподіл кола діаметром навпіл). Історики науки не раз захоплювалися: тільки геній міг додуматися доводити те, що всім здається очевидним, – перші, вихідні теореми.

Про геніальність сперечатися не доводиться. Однак ясно й інше – такого генія нікому було б слухати і донести його ідеї до нас. Недарма джерела заговорили про «теореми Фалеса» лише через тисячу років після його життя – адже вихідні положення теорії наука починає обговорювати, лише коли вже є сама теорія. А тому Фалес в математиці (як і в астрономії) швидше за все, прославився не цим, а тим, що було доступно для розуміння його слухачів.

Він міг, наприклад, розглядати подібні трикутники і з їх допомогою виміряти висоту єгипетської піраміди або відстань до корабля в морі – сучасники зрозуміли це і передали нащадкам як чудове нове знання. Однак про поділ кола вони не повідали нам нічого, і не варто вигадувати неймовірне. Геній жив і творив, але – не чудеса.

У чому ж полягала його геніальність? Фалес приніс до Греції східні знання (і перші наукові інструменти – наприклад, кутомір), причому зумів змусити себе слухати. Чудово розвинувши ці знання, він фактично почав європейську науку. Він був першим, хто захотів з допомогою знання пояснити будову світу – те, що перш лише розповідалося. Волю богів замінити законами природи – Схід цим не займався. І нарешті, Фалес чудово вмів роз’яснювати придумане.

Першоосновою всього сущого він вважав воду. Наївно? Аж ніяк. Так увійшла в обіг думка про розвиток світу з деякої першооснови природним шляхом. (Це не означає, що Фалес відкидав богів, це значить, що він був філософом.) Не маючи термінології, всі ранні натурфілософи називали водою будь-яку рідину, і тому теза Фалеса багатогранна: він пояснював і плавлення (наприклад, металів), і зростання зелені після дощу, і запліднення, і багато іншого.

Ось фрагмент, так сказати, глобально-екологічний: «Фалес, який стверджує, що все народжується з води, каже, що тіла слід закапувати, щоб вони могли розкластися під вологу». Зрозуміло, під вологою він мав на увазі не просто воду, але взагалі – текучий початок. Це перше твердження, що стосується кругообігу речовин у природі і має, як ми тепер розуміємо, відношення і до хімії, і до геології, і до біології. Якщо вода – першооснова, то Землі слід спочивати на воді. За Фалесом, Земля плаває в прісноводному Оксані, немов корабель. Тоді річки виявляються подібні течам в днищі корабля, а землетруси – корабельній хитавиці: «Земне коло підтримується водою і плаває на зразок корабля, і коли говорять, що Земля трясеться, то вона насправді гойдається на хвилях», – свідчить фрагмент. Сучасники слухали захоплено.

Траплялися у нього, звичайно, і просто слабкі ідеї, незабаром же відкинуті. Однак і помилкова думка може бути корисною: одного разу запропонувавши природний механізм (наприклад, повеней), Фалес змусив незгодних висувати свої, теж природні, механізми. Це і означало, що народилося природознавство.

Автор: Юрій Чайковський.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *