Абу Райхан Беруні

Аль Беруні

У ті часи не записували біографії вчених. І все ж по крихтах, педантично, зіставляючи одні факти з іншими, сходознавці зуміли відновити основні віхи життя мудрого сина Хорезму. Намагалися якомога більше дізнатися про нього самого, тому що, не знаючи його життя, не можна зрозуміти праці, що обезсмертили його ім’я. Розшукали, забезпечили коментарями, видали й арабською мовою (як в оригіналі) і в перекладах його книги. Робота з відновлення наукової спадщини Беруні не припиняється. Ні-ні та й відкривається завіса ще над однією областю мислення великого вченого.

Енциклопедизм Беруні здається вражаючим. Коли дні його вже наближалися до завершення, він склав щось на зразок бібліографічного довідника своїх праць. Список охоплює 113 назв. Багато це чи мало, можна судити хоча б по тому, що більшість книг включених до цього переліку, налічує по 700 і більше сторінок. Після цього Беруні прожив ще 12 років і продовжував працювати.

ЧОЛОВІК З ПЕРЕДМІСТЯ

Великий вчений народився 4 вересня 973 року (у 362 році хіджри за мусульманським літочисленням) в стародавній столиці Хорезму місті Кяте. Батьки назвали його Мухаммадом. До якого соціального прошарку населення він належав, невідомо. Про азіатність походження свідчить повне ім’я, прийняте ним пізніше, – Лбу Райхан Мухаммад ібн Ахмад Беруні (в арабській передачі – Абу-р-Райхан Мухаммад ібн Ахмад ал-Біруні). У цьому складному імені, складеному в традиціях того часу, своєрідно поєднуються власне ім’я – Мухаммад, по батькові – ібн Ахмад, «кунья» або найменування по синові (якого у нього так ніколи і не було) – Абу Ранхап (батько Райхана) і « нісба» – прізвисько за місцем походження – аль Бейрун. Останнє слово на перській позначає «із зовнішнього міста», «з передмістя», тобто з частини, що знаходиться за міською стіною, там, де селився ремісничий люд.

Не виключено, що любов до виготовлення різних інструментів і вправність у цій роботі Беруні придбав ще в ранні роки, коли постійно спілкувався з майстрами-ремісниками.

Важко сказати, хто були його вчителя, але , безсумнівно, Беруні ріс і виховувався в середовищі освічених людей. У той час у Хорезмі, що знаходився на перехресті важливих торговельних шляхів, осіли вчені різних спеціальностей. Сам Беруні в пізніших творах з любов’ю і вдячністю в числі наставників називає ім’я Абу Наср Мансур ібн Алі Іраку – відомого на той час астронома і математика. Може бути, саме завдяки йому він проніс через всі свої роки прихильність до цих двох наук. Але навряд чи молодий Беруні задовольнявся знаннями, які можна перейняти лише в однієї людини. Аж надто широкий круг його інтересів.

Епоха Беруні це період бурхливого становлення феодально-кріпосницького ладу, роки галасливих політичних подій і кривавих війн. На пишних східних базарах ще відводилися місця для торговців рабами, а удільні князі вже намагалися зміцнити свою могутність головним чином за рахунок найманих військ. Протягом життя одного-двох поколінь виникали і руйнувалися цілі династії і великі імперії. Вбивство брата братом, батька сином – найбільш часто використовуваний прийом для зміни влади. Про ранній період свого життя згодом Беруні не без гіркоти писав:

«У 384 і 385 роки хіджри (994-995 роки) робив я астрономічні вимірювання… Але я встиг встановити тільки крайню вищу точку екліптики для селища (Бушкатир), що знаходиться на лівому березі Джейхун (річка Амудар’я), на південь від міста Хорезму (тобто від Кята), а також екліптику без азимута. День скінчився смутою серед знаті Хорезма, що змусило перервати це заняття і сховатися, шукати притулку, а (потім) віддалитися з батьківщини на чужину. Після цього кілька років не встановлювався для мене спокій, поки час не змилувався і бурі не вляглися. І було в мене відраза (до життя ) від примх долі і від того, у чому мені заздрив дурень, і від того, у чому мені висловлював жалість жалісливий мудрець. Після цього знайшов я деякий вільний час в дні правління мученика Абу-л-Аббаса хорезм-шаха – хай просвітить Аллах його аргументи, – і знову виміряв я схиляння екліптики, а також екліптику без азимута. Але не минуло й року, як все знову (пішло прахом) … (Обставини) не дозволили мені повернутися до початкового положення, яке для людини подібної мені було б більш гідним»

У першій частині цієї цитати Беруні розповідає про криваві події, що завершилися взяттям Кята військами еміра Ургенча Мамуна I і вбивством Лбу-Лодаллаха Мухаммеда – останнього правителя з дому афрігідів. Для астрономічних спостережень Беруні використовував інструмент рідкісних на ті часи розмірів (15 ліктів, тобто більше 7 метрів). Такий величини інструмент, найімовірніше, міг бути тільки при обсерваторії палацу. Сам Беруні напевно користувався заступництвом вбитого шаха. Тому зрозуміло, що вчений негайно повинен був покинути рідні місця і шукати притулку в чужій країні. А між тим новий хорезмшах переніс столицю в Ургенч.

Роки першої еміграції були важкими для Беруні. Судячи по замітках, розкиданим в різних творах, вчений у вигнанні буквально бідував. Спочатку він оселився в місті Рей, руїни якого знаходяться поблизу нинішнього Тегерана. Потім, мабуть, в 990 році на запрошення шаха Кабуса ібн Вашімгіра, влада якого поширювалася на ряд земель, прилеглих до південно-східного узбережжя Каспійського моря, прибув до Гургену (тепер місто в північній частині Ірану). Тут він зустрівся з вже відомим лікарем, філософом і астрономом, християнином за віросповіданням Абу-Сахл Іса ал Масихом, якого Беруні нерідко теж називає в числі своїх наставників.

У цю пору Беруні написав один зі своїх найбільш чудових творів, відомий у фондах літератури під назвою «Пам’ятники минулих днів». Це не перша праця двадцятисемилітнього вченого. До цього він написав, щонайменше, дванадцять праць, з яких до нас дійшли тільки дві.

«Пам’ятки» (у 1957 році ця книга була видана на узбецькій і російській мовах) – не хронологія царської династії, як може здатися на перший погляд, а історія культури народів, їх звичаїв і моралі. Велике місце в книзі займає опис способів літочислення, якими користувалися в різних країнах в різні епохи. Беруні копітко досліджує «коріння», тобто початкові дати, місяці і роки, які покладені в основи у різних систем літочислення, і пов’язує їх з такими астрономічними явищами, як рух сонця, місяця, планет і зірок. І сам же він говорить, що робить все це не заради цікавості, а тому, що «значні свята і пам’ятні дні, що відзначаються народами, приурочені до певних періодів і (сільськогосподарських) робіт, від правильного планування яких«залежить загальне благоденство».

Автор: Н. Абубакиров.

«Пам’ятки» відразу ж були високо оцінені і висунули Беруні в розряд першокласних вчених.

P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще у великого мудреца Бируни была просто огромная (как по тем временам) библиотека. Разнообразные книги, свитки, манускрипты занимали не один шкаф (вроде этого), а целую комнату.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *